Чому і що ми п"ємо
Роздуми після запустів
ЗВИЧАЇ
Михайло МИШКАЛО
Що святкувати, наївно спитаєте ви при такій погоді і таких статках? А яке це має політичне значення? Немає релігійних праздників, – є “нове свято” всіх закоханих – День Святого Валентина. Не забули “воскреслий” день Захисника Вітчизни, старе нове 23 лютого. Крім своїх, безперечно, світлих i яскравих сторін, цей “карнавал” має свої темні i не надзвичайно приємні на дотик моменти. Один з них – це звичайне переїдання, хоча, на жаль, не всі, очевидно, мають змогу переїдатися, і випивання неймовірної кількості спиртних напоїв, тобто тихе побутове п’янство. Щоб з’ясувати це питання “вживу”, я банально звернувся до народу, тобто провів своє експрес-опитування. Єдина умова, яку висунули самі ж опитувані, – анонімність. (Чим тут гордитись). Це, крім того, передбачає i більшу відвертість.
– Скажіть, чому ви вживаєте спиртні напої i, якщо це не надто велика таємниця, які?
Ігор В., 23 роки. Неодружений i тимчасово без роботи.
– Ну, я п’ю так, як усі, ти що, не п’єш? Зараз були свята, то вийшов трохи перебор, десь забухав на два тижні, а так – без переборів. Раз у тиждень у суботу i неділю – закон. Півлітра на двох, у мене сусід – спортсмен. Ми з ним разом сядемо, включимо телевізор i поїхали. Дуже полюбляємо “первак”, але трохи задорого. Сусідка в нас сама варить, то в неї беремо за два п’ятдесят. Ну, і день Валентина відмітили. Та в день 23 лютого ми собі з колегами серйозно кирнули. Згадали службу.
Оля Б., 18 років, студентка національного університету.
– Яке там – п’ю. Деколи, коли збирається група або хороша компанія, можемо випити вина, як правило, “Кагор”, останнім часом перейшли на пiвсухi червоні вина “Кадарка”, “Старе місто”, “Ведмежа кров”, ну, i хлопці собі там наливають горілки. Можемо випити хорошого коньяку з кавою десь у барі, якщо запросять, а так – самі беремо кавовий лікер до кави. Останній раз це було якраз на Валентина. Скинулись, зробили “дівушник”. Ну, а на свята трохи з батьками собі випила горілки. Традиція – до шинки випити, чи що. Горілка мені не сподобалася, по-моєму, це була “Московська”, i пива я також не люблю. Шампанське, щось легеньке, ароматне – це інша справа.
Пан Степан, 73 роки. Пенсіонер. Працює на базарі.
– Та п’ємо, бо зимно так-во цілий день стояти на холоді. Ну, але міру треба знати. Я на роботі, i гроші треба рахувати, то треба бути тверезим, бо, чоловіче, не дорахуєшся i тих копійок, що тут за цілий день заробиш. Свята є свята, але дуже не пив, бо знову треба було йти на базар i треба було торгувати i мати свіжу голову. На всі ті Валентини, то я вже застарий. А на 23, може, собі з бабами дзьобнули. Я в морфлоті служив три роки. А що п’ємо? Та горілку п’ємо. Колись кум, небіжчик, варив свій самограй, то я не мав мороки з тим. Він там i дубову кору додавав, як фільтрував, i полин, i трави, i якісь там ягоди. Я такої горілки в магазині не бачив. У мене зараз теща з дочкою на селі варить, сто років у цьому році буде, а ще може випити бабка. Я в них i беру, а в магазині не купую. Не смакує мені магазинна.
Iра З. Домогосподарка бальзаківського віку.
– Я маю час пити? Діти зі школи прийдуть, треба накормити. Чоловік з роботи прийде, треба їсти дати. Випрати, обшити всіх, випрасувати. Я ще підробляю. В’яжу светри, шкарпетки. Повно заказiв. Жінки приносять, роботи вистарчає. Яке там – пити. Навіть зараз, на свята, то все треба було приготувати, накрити на стіл. Потім перемити то все. Роботи вистарчало. Може, перехилила стаканчик-два i все. Якась горілка, я навіть i не придивлялась. Вона для мене вся на один смак. Недавно свято було Валентина, то чоловік прийшов з квітами, мені мало очі не вилізли, приніс лікеру, я спекла торт, тому ми з кавою і тортом випили. Був день армії, то я переживала, що він прийде п’яний. Вони там, на роботі, самі хлопи, весь час це свято відмічають.
Зеник Ф. Людина вільної професії (художник, фотограф, журналіст, поет- концептуаліст, вантажник у плодоовочевому магазині).
– Старий, що значить, я п’ю? В тебе такий бідний словниковий запас. Я не п’ю, я випиваю. Чувак, це величезна i, я би сказав, принципова різниця. Я п’ю, коли в мене творчий спад, депресія. Мені потрібна випивка, щоб піднятись над нашою сірою, зацофаною буденністю. Просто так напитися, в драбадан – в мене немає ніякого стимулу i бажання. Були свята, я, строго дотримуючись народної, освяченої віками традиції, випив горілочки, поїв. Поспівав, поколядував. Усе, як має бути. Як книжка пише. Валентина – чисто символічно – пляшчину “Вігору” і “Монастирку”. Всьо було файно, але, старий, я тобі скажу відверто – горілочка не розвиває уяви. Не сприяє творчому злету. Я полюбляю кріплене вино. Я знаю, що ти зараз скажеш, що то чорнило i будеш неправий. Чорнило – це плодоовочеве вино, а я вживаю виключно продукт виноробства. Його тільки трохи підсилили для красоти ефекту. Дах не зриває, але, знаєш, як потім легко вірші пишуться. Вогень! А день армії я принципово не відмічаю. В мене ж є якісь принципи.
Зоряна С. Нова українка. Бізнес-вумен. Рекламний бізнес. Офіційно не розлучена, але з чоловіком не живе. “Який з нього толк”. Вік визначити неможливо.
– Пити чи ні? Ну, це залежить від моменту. Коли мені потрібно розкрутити клієнта, я, звичайно, постараюсь використати коньяк або щось трохи крутіше, екзотичнiше. Особливо у випадку, якщо клієнт –людина багата i мені залежить на контракті з ним. Беру текiлу чи якесь закручене іспанське, французьке вино. Коньяки – це вже як норма. Досить непогані закарпатські коньяки. На свята ми з мамою – тато вже помер – накрили традиційний стіл i українську горілку. Патріотично – свій по своє. Поставили “Гетьмана” i “Зубрівку”, виробництво фірми “Київський град”. Ця “Зубрівка” – моя улюблена випивка. Можеш так i написати. На день закоханих ми з моїм “мужчиною” – це не чоловік, але більше, ніж друг, ну, ти доросла людина і мене зрозумієш, ми красиво пішли в ресторан. Який – не буду казати. Це буде реклама. Там були легенькі салати, біле м’ясо і хороше легеньке вино. Грузинське. На день армії ми будемо пити коньяк “Арарат” на одній конспіративній квартирі. Я виставляла. Так що сказати, що я п’ю, я не можу, я просто вживаю алкоголь час від часу, можна сказати, в медичних цілях i для бізнесових інтересів. Я собі елементарно не можу дозволити зайвого, я повинна тримати все своє життя під контролем. Помилка – це надто дороге задоволення.
|
|
