Вікно у чарівний світ тривимірності
ЩОЛОМ VFX3D
Юрко БАНЗАЙ
Він підкрався непомітно. Тобто він думав, що я його не бачу, але тінь, що підступно стелиться розбитими плитами підлоги, зрадила його.
Далі все було просто: шість ракет у лоунчер, секундна затримка – і вони з веселим дзенькотом полетіли в коридор, відскакуючи від стін і підлоги. За кілька секунд одна з гранат, мабуть, таки потрапила йому в торс, у коридорі голосно бабахнуло, і мене закидало шматками м’яса і бронежилета. Останнім вилетів рейл-ґан і мало не відчавив мені ногу.
Непоганий початок дня. Зібравши залишки боєприпасів, я зорієнтувався по карті і почав акуратно рухатися до естакади, по якій, судячи з показників датчиків, волочився черговий оптиміст, щоправда, цього разу зі снайперською гвинтівкою. Наївний, він думав, що шум вітру в трубах приховує крехтання, яке він видавав при спробах вмоститися зручніше на купі запасів із амуніцією.
Далі все знов було просто. Неквапливий обхід зі спини, ракета впритул – і млинець із м’ясом на протилежній стіні. Проте час було вечеряти, тому я неохоче відключив шолом, що зсередини пропах потом, виліз із крісла і пішов на кухню смажити яєчню.
Отже, що ж очікується від пристрою, який коштує 2500 USD і пропонується розробниками як “шолом віртуальної реальності”?
Ми говоритимемо про апарат VFX3D, випущений компанією Interactive Imaging Systems. Зовнішньо він виглядає більш ніж солідно, а жмут різних дротів і купа перемикачів надають йому дуже загадкового вигляду. Можна навіть сказати – футуристичного.
Після п’ятнадцятихвилинної метушні, пов’язаної з тим, що дротів усе-таки неймовірно багато, шолом нарешті вдалося підключити до всіх необхідних портів. Після цього, згідно з інструкцією, виникла необхідність заінсталювати драйвери. У пачці компакт-диска не виявилося, та й десь поблизу – теж.
Пояснювалося таке непорозуміння дуже просто: драйвери і весь необхідний для шолома софт влізлися на одну дискету, що заблукала у надрах коробки.
Інсталяція відбулася без проблем, машина навіть не попросила дозволу на перезавантаження. З завмираючим серцем на голову найсміливішому з тестерів було надягнуто шолом. За якийсь час з’ясувалося, що в шоломі можна перебувати і в окулярах, і що в ньому не гаряче. Апарат обладнаний спеціальним тримачем для носа. Тобто якщо зачепитися за відповідний паз зазначеним органом, то пристрій сидить на голові як влитий і не рухається навіть при активних рухах.
Після завантаження машини на екранах шолома з’явилося досить нечітке зображення десктопа. Тобто те, що це десктоп, зрозуміти можна, а от розібрати підписи до піктограм уже цілком нереально, тому настроювання софта для шолома довелося проводити без його допомоги. Добре те, що настройка, по суті, звелася до вибору країни і міста – програма дуже на цьому наполягала, запевняючи, що від правильного і чесного вибору місцевості якість зображення помітно поліпшиться.
Процес роботи з шоломом простий. Запускаєш програму, що додається у списку ігор, які підтримує VFX3D, вибираєш потрібну тобі – й клацаєш на її назві.
Програма пише кудись якісь характеристики, після чого можна запускати цяцьку і насолоджуватися справжнім тривимірним зображенням і непоганим стереозвуком.
Ну, що ще можна додати? Так, дійсно, зображення стає тривимірним. Коли біжиш повз будинок (шолом перевіряли на грі Unreal Tournament), виникає відчуття, що ти дійсно біжиш повз будинок, а не вздовж купи багатокутників. Відстань можна оцінювати на око, а опоненти набувають ваги і дуже страшно вискакують з-за спини. Інша річ, що для створення такого ефекту шолом змушує гру генерувати відразу два зображення – для лівого і правого ока окремо. Так що роздільність картинки падає – приблизно удвічі, тому ігрові світи, крім тривимірності, стають ще й доволі незграбними, що, втім, досить швидко перестаєш помічати.
А от із системами наведення на ціль з’являються серйозніші проблеми. Несподіванка полягає в тому, що хоча картинка в цілому стає тривимірною, курсора (читай – прицілу) це не стосується. Він починає досить непередбачувано рухатися, що спричиняє деякі незручності в процесі прицілювання – постійно треба робити поправку, ступінь якої має динамічний характер, тобто щоразу кут поправки треба з’ясовувати експериментальним шляхом.
Загалом, враження від пристрою залишилися неоднозначні. На “ворота у віртуальну реальність” шолом наразі не тягне, а от покупця побавити може однозначно. Тобто якщо ви можете витратити на нього купу грошей, то робіть це сміливо, тому що навіть якщо ви з якихось причин у шоломі цілком розчаруєтеся (що майже неможливо), викинутих коштів вам буде не дуже шкода. Адже можливість купити такий шолом багато говорить про рівень вашого добробуту.
|
|
