Я не боюся повернутися в Україну
В інтерв"ю українській службі Радіо "Свобода" Микола Мельниченко спростовує чутки про його бажання отримати політичний притулок в одній із західних країн
Радіо “Свобода”: Як Ви вважаєте, для того, щоб розшифрувати представлені Вами матеріали, скільки часу потрібно?
Микола Мельниченко: Пробігтись швиденько – хто, де, коли зустрічався – це можна зробити за місяць-два. Якщо ж глибоко аналізувати, вдаватися в подробиці, витягати увесь шепіт (а здебільшого пошепки йдеться про незаконну діяльність Кучми), то справді не знаю, скільки часу на це потрібно.
Наприклад, з того матеріалу, що в мене вже є, який я розшифрував, можна однозначно говорити, що Кучма – злочинець, що він віддавав злочинні накази і також контролював їх. Це різноманітні накази, які стосуються й фінансових махінацій, і політичного придушення лідерів опозиції, засобів масової інформації, в тому числі західних. Він опускався і до конкретних осіб – директорів, начальників управлінь… Уже сьогодні можна завершити роботу на тій стадії, в якій вона є. Але якщо потрібен весь об’єм діяльності Кучми, то на це, думаю, потрібно дуже багато часу, техніки, фахівців з галузі розшифровки аудіозаписів.
– Чи Ви просили в якійсь країні політичного притулку?
– Я не звертався до жодної з країн з проханням політичного притулку, тому що я вважав і вважаю, що все ж таки ситуація в Україні повинна змінитися на краще, і Кучма повинен піти. А до влади мають прийти демократичні сили. Чому я повинен просити політичного притулку, кого я повинен боятися – Кучми? Він хай мене боїться. Якщо я попрошу політичного притулку в будь-якій країні, то це зразу викличе неправильну реакцію у, скажімо так, представників Кучми.
Мовляв, бачите, він злякався, втік від правосуддя. Але ж я не боюсь. Якщо б ці мої записи були фальшиві, то я попросив би політичного притулку зразу після рішення Парламентської Асамблеї Ради Європи. Але я певен (і Кучма про це знає), що ці плівки достовірні. Тому сьогодні політичне питання стоїть не так принципово, як те, щоб завершити роботу над матеріалами, які маю.
– Ви чекаєте, щоб Інститут у Відні підтвердив автентичність записів. Чому це для Вас важливо? І чи буде продовження аудіозаписів?..
– Я чекаю, щоб Міжнародний Інститут преси у Відні підтвердив автентичність голосів Кучми, Кравченка та інших посадовців, які є на цих плівках. Потім можна буде давати ту інформацію, яка є, повірте, не менш злочинною, ніж справа Ґонґадзе.
– Саме зараз Вам, мабуть, не було б весело повернутися до України. Чи почуваєтеся Ви особисто в небезпеці, а також чи боїтеся за своїх рідних?
– Повернутися в Україну я не боюся, тому що для мене немає важливішої цінності, ніж моя Україна. Я солдат України і готовий робити для її незалежності й демократії все, що від мене залежить. Навіть, чесно кажу, я готовий віддати життя для того, щоб прийшла демократія в Україні й щоб пересічні громадяни почали жити краще, а не так, як живуть сьогодні, як змушує їх жити політика Кучми. Щодо родини… Так, я боюся за дружину, за дитину, знаючи, які сили (не тільки в Україні, а й за кордоном) прагнуть змінити, наприклад, мої свідчення… Впливати якимось чином на мене через дружину чи через дитину – і на це вони підуть! Для них немає моралі, совісті. Вони будуть захищати себе. Це не тільки Кучма, це не тільки Кравченко і його оточення. Це набагато ширше коло людей.
|
|
