Велике відродження українських ігрових видів спорту
ПЕРЕМОГИ
Роман ДОРОШ
Справді, мало хто ще наприкінці минулого року міг би спрогнозувати велике піднесення в українських ігрових видах спорту. Такого “нострадамуса” назвали б божевільним. І з цим усі погодилися б. Тим більше, що на літніх Олімпійських іграх в австралійському Сіднеї Україна взагалі не була представлена ігровими видами спорту: наші команди тоді дружно провалили всі відбіркові олімпійські турніри. І тоді здавалося, що – все: наші ігрові види спорту поволі починатимуть відмирати, немов динозаври.
Та, на щастя, цього не сталося. Сьогодні відбувається зовсім протилежне. Українські збірні, немов на крилах, творять дива, вражаючи своїми здобутками весь світ. Усе почалося з великого успіху жіночої гандбольної команди Леоніда Євтушенка. На першості Європи у Румунії наші жінки стали срібними призерами першості. Гідно підтримали почин українок і чоловіки. Хлопці Владислава Циганка на своєму дебютному чемпіонаті світу з гандболу не лише вийшли зі своєї групи в наступне коло, але й потрапили до числа 8 найкращих команд планети. Потім був успіх наших баскетболістів, які теж пройшли до фінальної частини першості континенту.
А вже потім настав тріумф українського хокею. Так, ми все ж дочекалися того, що наші хокеїсти братимуть участь у зимових Олімпійських іграх 2002 року. Команда Анатолія Богданова у столиці Норвегії вже після двох матчів достроково розв’язала своє завдання, зігравши внічию з білорусами та перемігши норвежців. Далі була бронза на студентській універсіаді у польському містечку Закопане. Причому українські хокеїсти тоді перемогли команди США та Чехії.
А вже після успіхів хокеїстів настали блискучі перемоги футболістів. Наразі йдеться про українську збірну з футзалу. Отже, хлопці Геннадія Лисенчука на першості Європи в Москві шокували геть усіх. До столиці Росії ми їхали далеко не фаворитами, а лише сіренькими середнячками. Але вже під час самого турніру наша збірна перетворилася на прекрасну Попелюшку. І хоча спершу була поразка від іспанців, потім прийшли три великі перемоги. Хлопці Геннадія Лисенчука за все помстилися – спершу збірній Хорватії 5:0, потім полякам 8:3, а тоді нарешті сталася історична перемога над італійцями у серії післяматчевих пенальті – 8:7. Коли верстався номер, ще не було відомо, хто стане чемпіоном континенту. Але як би не закінчився фінал між командами України та Іспанії, наші хлопці здійснили подвиг.
Проте найголовніше у наших перемогах те, що, здається, всі українські команди позбуваються переляку перед сильними збірними. Так, хтось може припустити, що це просто збіг обставин, випадковість. Але таким скептикам ми скажемо, що нарешті в наші ігрові види спорту прийшли люди, які знають, як здобувати великі перемоги. І саме сьогодні настав час пожинати плоди їхньої великої праці. І ніякі судді нас не зможуть “задушити”. Просто зараз надійшов час наших перемог. Тож будемо вірити і сподіватися, що цей рік закінчиться виходом нашої національної футбольної команди у фінальну частину першості світу 2002 року. Бо інакше й бути не може.
|
|
