АРХІВАРІУС
1921
GAZETA LWOWSKA
Один із багатьох
Оногди доставила поліція до Львова Абрагама Шаєра, властителя млина з Лавринова Рава-Руського повіту, котрий обкрадав своїх клієнтів у вельми дотепний спосіб. Влаштував був собі у млині 4 сліпих комори, кожна з яких уміщала по 30 кг муки. У часі повного функціонування млина накрадав у той спосіб 120 кг муки денно. Понадто, крав зерно, засипаючи до нього всілякі домішки і посліди так, що мука, отримана в той спосіб, не надавалася до випікання хлібу. (Знаємо добре таку муку з теперішнього міського хліба). Шкода, що її спричинив вигадливий мірошник, виносить біля тисячі марок. Та, зрештою, Шаєра вдалося викрити і арештувати. Невдовзі він понесе заслугованої кари.
Мільйонова крадіж
у складі футер
У самісенькому середмісті Львова виконано в ніч з понеділка на вівторок 2 зухвалих вламування і крадежі. Пошкодованими є пан Вронський, властитель складу футер при пляці Марійськім (нині – пл. Міцкевича – Ред.), а також пан Ленц, властитель складу футер при вулиці Собеського, 12 (нині – Рогатинців – Ред.). Слідство провадить комісар Лукомський, знаний зі своєї енерґії і швидкої орієнтації. Тож можемо сподіватися, що виконавців крадежі буде небавом прилапано, а вкрадені речі відшукаються поступово в магазинах львівських блятників (перекупників краденого – Ред.).
З “Кутку сатиричного”: День допомоги львівським різникам
Цілем порятування львівських різників, доведених тарифою максимальною до банкрутства, призначено на цьому тижні День допомоги різничої. Маємо надію, що знана з філянтропії львівська публічність не поскупиться на щедрі і ласкаві офіри задля такої прекрасної і шляхетної цілі.
1931
WIEK NOWY
Страшний родинний
драмат на селі
Оногди в тихому селі поблизу Львова розігрався родинний драмат, офірою котрого впало життя заможного ґазди Петра Сеняка, що загинув він від руки кревного брата.
Петро Сеняк 17-літнім хлопцем через непорозуміння з родиною виеміґрував до Америки, де по певнім часі знайшов працю, заощадив чималу суму і почав висилати певні квоти своїй матері, котра з того сплачувала борги, що тяжіли на її маєтку. По кількох літах, коли Петро повернувся з Америки до рідного села, мати записала йому з подяки 12 моргів поля. Але молодший брат Сеняка, Стефан, відчув до старшого страшної ненависти, бо став він властителем такого маєтку. На тому тлі часто доходило між братами до бійок і чвар.
Петро довший час толерував братові, аж поки той не почав йому загрожувати. Тоді оскаржив його на поліції, і Стефана засудили до ув’язнення.
Звідтоді тамтой відчув іще більшої ненависти до Петра і постановив йому помститися. Оце перед кількома днями розпочалася між ними суперечка о нитки, що були власністю Петрової жінки. А нитки ті забрав Стефан і не хтів їх віддати. Коли Петро замахнувся на нього, аби вдарити у твар, Стефан порвав ножа і почав у страшний спосіб масакрувати брата.
Петрова жінка рушила на поміч чоловікові, але мамця злапала її за волосся і відтягла убік. Під час масакри волала до молодшого сина: “Зроби, що затіяв”. Петро озвався до неї: “Тепер і ви, мамо, підете до криміналу”, – на що мама вповіли: “Та вже піду, синку!”. А за кілька хвиль Сеняк-старший унаслідок страшних ран закінчив своє життя. Поліція застала вже зимний труп. Братоубивцю заарештовано.
|
|
