Львівський суд над Кучмою таки відбувся
ТРИБУНАЛ
Остап ДРОЗДОВ
На суботу у Львові був запланований народний суд над громадянином Кучмою. І, незважаючи на фактичну заборону владою, трибунал таки відбувся. Хоча, як і передбачав “Поступ”, не так, як очікували організатори.
О 12-й годині на проспекті Шевченка, 13, учасників і глядачів “гострополітичного” дійства чекали... масивні залізні ґрати на сходах до залу, де мав відбуватися символічний процес. Як повідомив “власник території” в. о. голови проводу Всенародного руху України Іван Корчинський, цю решітку без його відома ще в п’ятницю встановило управління майном комунальної власності облдержадміністрації. При цьому був присутній начальник управління Юрій Чабан і, що дуже дивно, заступник начальника управління культури Борислав Рибак. Власне, останній і заспокоїв Івана Корчинського: мовляв, ВНРУ без проблем дістанеться до офісу, але тепер треба організувати безпеку для цінних книг нововселеної обласної бібліотеки. Не треба коментувати ці “вигадки”, бо те, що влада надумала охороняти бібліотеку металевими ґратами якраз за день до суду над Кучмою, говорить само за себе. “На силу є сила, –
у заявив відповідь Іван Корчинський. – Ми дамо протест у прокуратуру, бо управління майном комунальної власності не мало права встановлювати тут замки”. Тим не менше, ніхто ґрати не штурмував (та це було й не до снаги сотні пенсіонерів та літніх людей, що були основною публікою події).
Натомість імпровізованим мітингом при вході до приміщення було вирішено провести суд безпосередньо у холі.
Схоже, екстремальні (хоча й прогнозовані) умови проведення трибуналу тільки додавали певного геройства учасникам і організаторам акції. У максимально наближеному до реального суду дусі народний прокурор Остап Козак зачитав обвинувачення з п’яти пунктів: державна зрада, узурпація влади, корупція і хабарництво, геноцид і порушення свободи слова. По кожному зі звинувачень виступали свідки та потерпілі, так би мовити, “з народу”. Може, через це суд (а зусиллями головуючого Андрія Соколова це так і мало виглядати) часом вражав відвертим “мітингізмом” або занадто підкресленою награністю.
Трибунал тривав десь близько чотирьох годин, причому за весь цей час майже ніхто не залишив холу. Після півгодинного консультування присяжних (а серед них, на жаль, окрім Юрія Шухевича та Ігоря Калинця, не було надто відомих особистостей) було винесено вердикт. Як і очікувалося, Львів одностайно визнав Леоніда Кучму винним у всіх звинуваченнях, прирікши його на вічного ув’язнення з тавром ганьби і забуття.
На цьому все закінчилося. Задоволені патріоти купками порозбрідалися додому, а свіжі ґрати так і залишилися свідченням діяльності нашої “розумної” влади.
Ну, а стосовно місця “історичної справедливості” на пр. Шевченка, 13, то додалося трохи нової інформації. На сьогоднішній сесії обласної ради Степан Сенчук планує винести на ухвалу депутатам проект, згідно з яким 75,2 кв. м цієї будівлі шляхом викупу має перейти до спільної україно-англійської фірми з красномовною назвою “Східноєвропейська подорож”...
|
|
