"""Вічні сніги"" Кіліманджаро тануть
"Через глобальне потепління зникають льодовики в горах Африки, Китаю і Тибету
ТЕПЛО
Орест МАЗУРОК
Про сніги, що вкривають вершину вулкану Кіліманджаро – найвищої точки африканського континенту, – ми знаємо не лише з уроків географії, а й зі знаменитого оповідання Ернеста Хемінгуея “Сніги Кіліманджаро”. Саме цей письменник нагородив африканські сніги титулом “вічні”. Заперечити класикові наважився американський науковець Лонні Томпсон, який стверджує, що через глобальне потепління льодовик на Кіліманджаро повністю розтане вже до 2015 року.
Розрахунки цього професора демонструють, що лише за остані 20 років розтанула третина крижаної шапки знаменитої гори в Танзанії. Більше того, якщо рахувати з 1912 року, то розтануло вже чотири п’ятих колишнього снігового покриву Кіліманджаро. У своєму виступі на конференції Американської асоціації розвитку науки Томпсон заявив, що дослідження інших тропічних гір демонструють аналогічну картину. Учений також попереджує, що танення африканських снігів матиме надзвичайно серйозні наслідки для постачання місцевого населення питною водою, іригації, гідроенергетики та туризму.
Гора Кіліманджаро – наразі найважливіше і найнадійніше джерело твердої валюти для танзанійського уряду. Як мінімум двадцять тисяч іноземних туристів щороку приїздять сюди, аби помилуватися снігом та кригою на третьому градусі південної широти. І ось, за прогнозами Томпсона, цей сніг щезне протягом найближчих п’ятнадцяти років.
Зрештою, згідно зі спостереженнями цього ж науковця, у схожій ситуації опинилися не лише льодовики Африки. Томпсон понад 20 років провів у експедиціях та дослідженнях, вивчаючи саме тропічні та субтропічні крижані покриви в горах Південної Америки, Китаю і Тибету.
Учений каже, що крижана шапка, до прикладу, над горами Келькайя у перуанських Андах зменшилася за останні тридцять років на 20 відсотків. Найбільший льодовик у цих горах, згідно з останніми даними, відступає зі швидкістю 155 метрів на рік. А ще чотири роки тому ця швидкість становила лише 48 метрів на рік. “Льодовики – це природні греблі. Вони зберігають сніг під час вологого сезону і тануть у сухий сезон, приносячи потоки води у ріки”, – пояснює Лонні Томпсон.
Танення крижаного покриття, окрім наведених вище неприємностей, несе й ще одну: це дійсно велика втрата для науки. Провідні вчені використовують дані про кригу, що наростала упродовж багатьох десятиліть і століть на поверхні льодовиків, для дослідження того, як змінювався клімат у минулому.
У результаті втрати цих “заморожених архівів” під загрозою опиняться водні ресурси для виробництва електроенергії, постачання питної води місцевим мешканцям. Крім того, невідворотним стане процес підвищення рівня Світового океану.
Робота професора Томпсона – частина міжнародної програми дослідження гідросфери та біосфери, мета якої – зрозуміти, як змінюється довкілля у світовому масштабі. Виконавчий директор програми, доктор Вілл Стефан, вважає, що праця Томпсона – ще одне свідчення того, що клімат Землі змінюється з катастрофічною швидкістю. “Льодовики, які відступають, – це один із багатьох симптомів того, що на наших очах відбуваються драматичні зміни. І зміна клімату – це лише невеликий шматок набагато складнішої загадки”, – упевнений доктор Стефан.
|
|
