Цей розумник Кустуріца
Emir Kusturica&The No Smoking Orchestra в європейському турне
МАНДРИ
Марко ГОРІШНІЙ
Проспер Меріме пояснював колись, що склав свої “Пісні західних слов’ян”, які деякі сучасники мали за справжні, щоби посміятися з “місцевого колориту”, в який люди вдарилися в 1827 літо від Різдва Христового.
Нині надворі не літо, а перша зима XXI століття. Але мода на “кульор локаль”, особливо балканський, не проходить, а тільки розширюється і поглиблюється.
Підтвердження тому – концерт Unza Unza Time, з яким Емір Кустуріца (поруч із друзями-молдаванами, циганами і навіть напіввигаданими народами) блукає Європою.
Zdob Si Zdub, за великим рахунком, є витвором The No Smoking Orchestra, і дійство це концертом як таким назвати досить складно.
Група “Забраньєно пушеньє” (що в перекладі й означає No Smoking) утворилася на початку 80-х, щоби практикуватися у важкому року зі злими текстами і безгальмовою сценічною поведінкою а-ля The Rolling Stones, які на той час були вже дещо старомодними. Утім, лідер групи, відомий як “Доктор Нелле” Каражлич, не тільки змушував дівчат із залу влаштовувати легкий стриптиз на сцені, але й запросто міг крикнути зі сцени “Маршалл здох!” – і всі розуміли, що мова йде не стільки про підсилювачі, які почали виходити з ладу, скільки про маршала Тіто.
Приказка про маленьку собачку, яка завжди залишається щеням, стосовно привабливого Доктора Нелле спрацювала бездоганно, бо він дотепер все ще корчить зі себе мініатюрного балканського Міка Джеггера: хапає себе за гульфик, бризкає в зал мінеральною водою, витягає на сцену дівчат, палко їх цілує і танцює з ними жорстоке танго, гасає по всій сцені та по всьому залі, встає на коліна і лягає на підлогу тощо. Коли при цьому він ще й співає, усі ці кривляння рок-зірки 70-х виглядають дещо комічно.
Схоже, однак, що The No Smoking Orchestra і самі цілком це усвідомлюють: половину їх виступу займає відвертий і не завжди благопристойний балаган – із біганиною по сцені в три ряди й один за одним, зі стрибками, розмовами з залом і грою на скрипці смичком, вставленим у найнесподіваніші місця.
Саму музику важко якось визначити, але її легко уявити усім, хто дивився “Чорну кішку, білого кота”: адже саме The No Smoking Orchestra робили до нього саундтрек, причому багато концертних номерів узято безпосередньо з фільму. Єдина різниця полягає в тому, що “на живо” вони були накладені на більш щільну рок-н-рольну ритмічну основу, з басом і ударними.
А що ж сам Кустуріца? Кустуріца перед початком концерту представлявся як Серджо Леоне-юніор, а потім у своїх спортивних штанах і фуфайці теж бігав, стрибав, із байдужим обличчям перекочував у роті незапалену сигару і цілком сумлінно грав нескладні акорди на гітарі. Більше, звичайно, він “працював на імідж”, мимоволі будучи другим (якщо й не першим) фронтменом. Разом із маленьким стрибучим Доктором Нелле монументальний Кустуріца здавався пародійно вивернутим навиворіт тандемом AC/DC (там фігурують мініатюрний гітарист-віртуоз Ангус Янг і здоровий міцний дядько-вокаліст Браян Джонсон).
Власне, пісня-маніфест програми Unza Unza Time: In the beginning, in the 1997, the white man had british pop, the black man had soul... – є пародією на 20-річної давності маніфест AC/DC – Let there be Rock.
Але, зрозуміло, роль Кустуріци зовсім не зводилася до того, щоби просто натякати на славне рок-н-рольне минуле: це все-таки було б занадто просто для одного з найкращих режисерів сучасності.
На сцені будь-якого міста миттєво, через кілька музичних номерів, міцно встановлюється – на радість тим, що зібралися, – добре впізнаваний світ “Андеграунду” і “Чорної кішки і білого кота”. Танці в проходах починаються уже хвилин через двадцять після початку. А в кінці доктор Нелле запрошує усіх бажаючих танцювати на сцену – і тоді розділити присутніх на глядачів і музикантів стає вже неможливо.
Так що правильніше буде сказати, що кожний концерт Emir Kusturica & The No Smoking Orchestra – це і є закінчений фільм Еміра Кустуріци. Точніше – твір мистецтва в жанрі “фільм Еміра Кустуріци”, адже будь-який великий художник перетворює жанр, у якому працює, в щось нове.
Фактично, Кустуріца використовує своїх старих друзів як вихідний матеріал для створення цього нового твору. Не знаю тільки, чи усвідомлюють це самі музиканти.
Те, що для Кустуріци музика – тільки засіб для досягнення власних цілей, опосередковано було підтверджено і самим Кустуріцою, який нещодавно із захопленням розповів журналістам про близькість усіх своїх фільмів до “Догми”.
За два роки виступів Emir Kusturica & The No Smoking Orchestra дали вже 200 концертів. Далебі, такій продуктивності може позаздрити будь-який голлівудський продюсер...
|
|
