Еротика Пікассо в Парижі
СЕНСАЦІЯ
Еротичні картини Пікассо фахівці довго називали “брудними”. На їх виставляння було накладено табу. Але ось у Парижі дозволили собі нечуване – 300 картин, сповнених чуттєвості й сексуальності.
Вона сидить, розставивши ноги, майже роздягнена. Пікассо намалював цю картину, коли будинки розпусти стали для нього другою домівкою. Це привабливе зображення борделю належить до серії робіт, виставка яких під назвою “Еротичний Пікассо” цього вівторка відкрилася у Парижі. Понад 300 робіт, серед яких – рисунки, акварелі, картини, демонструють роль, яку відігравала еротика у житті художника. “Чуттєвість і сексуальність були важливими силами, які стимулювали його творчість”, – розповідає Жан Клер, куратор виставки, що триватиме аж до 20 травня.
Ця виставка вважається прем’єрою. “Кожен знає, що роботи Пікассо є еротичними. Але великих виставок, присвячених світові його чуттєвості та хтивості, ще не було”, – вважає директор музею Пікассо в Парижі. Кілька років тому музей Пікассо в Барселоні та музей мистецтва в Сарагосі представили деякі еротичні фантазії Пікассо. “З цим боком його творчості треба поводитися дуже обережно. На жаль, його еротику часто плутають із порнографією”, – говорить директор паризького музею Пікассо.
Його рисунки та картини про любовні ігри тривалий час окреслювалися як “перверзивні” та “брудні”, і так було не лише в середовищі добропорядних буржуа. Митці та мистецтвознавці теж вважали його ексгібіціоністичні та фалічні зображення позбавленими смаку і примітивними вираженнями хворої сексуальності. Наприклад, американська письменниця Гертруда Стайн назвала еротику Пікассо “брудним боком” іспанського модерного живопису. А власник однієї з найбільших паризьких галерей сказав свого часу таке: “У моїй галереї не буде свинства”.
Дирекція паризького музею Пікассо не виключає, що й сьогодні багато хто думає так само. “Багато моїх американських колег заздрять мені. Бо з точки зору політичної коректності у США така виставка була б неможливою”, – вважає куратор виставки Жан Клер.
Для самого ж художника між мистецтвом та еротикою не було ніякої різниці. “Мистецтво не може бути цнотливим. Якби воно було таким, воно не було б мистецтвом”, – сказав він колись. Ще у 8-річному віці він почав малювати перші округлості жіночого тіла. Між 1900 і 1905 він продовжив свої студії над жінками і борделями у Парижі й Барселоні. Експерти вважають, що у цей час у нього були хитання між романтичним коханням і сексуальним пожаданням. “Чому б не поміняти місцями очі та статеві органи й не помістити очі між ногами, а статеві органи – на обличчі?”, – говорить він.
Такі картини, як “Дора і мінотавр” чи “Мінотавр, який ґвалтує жінку”, що показують кохання жахливого звіра з жінкою в різних позах, були створені у 30-х рр. У цей період відбувалося розлучення Пікассо з його коханкою Ольгою Кокловою і починалися його стосунки з Дорою Маар. Мистецтвознавці вважають, що мінотаври Пікассо виражають бестіальність людини і смертельні рани, яких завдає кохання.
Роботи 60-х рр показують мандрівника, старіючого автора “Герніки”, який сумує за своєю юністю. Ці картини зображають чоловіків, які хтиво споглядають жінок. “Вік примушує нас зупинитися, але ми ще хочемо курити. З коханням – те саме. Людина вже не кохає, але ще хоче”.
Н. С.
|
|
