Сільгоспвиробників покинули напризволяще
У Львівській області планується створити координаційну раду асоціацій виробників та переробників сільськогосподарської продукції
АПК
Зоряна ОНИШКЕВИЧ
З ініціативи Західноукраїнського об’єднання фермерів та Корпорації зі сприяння фермерському рухові та агробізнесу ACDI/VOCA відбувся “круглий стіл” на тему “Проблеми реформування сільськогосподарських стосунків: проблеми та перспективи”. За нез’ясованих причин запрошені представники влади на дебати не з’явилися.
“На селі, після декількох указів Президента, що стосувались реформування сільського господарства, повинні були відбутися певні зміни на краще, – вважає голова Західноукраїнського об’єднання фермерів Роман Гайдучок, – але аграрна реформа, яка здійснюється вже кілька років, перетворилася на боротьбу з вивісками. Спочатку боролися проти колгоспів, селянських спілок, створювалися приватні фірми. Змінили назви, з’явилося управління підприємством, яке розпоряджається майном. Тепер відбувається чергова зміна: виявляється, ТзОВ погано працюють і не мають права на існування. Має бути лише фермер, один власник. У процесі всіх цих змін назв та форм правління на селі зараз величезний занепад. Ми досі навіть не знаємо, скільки виростили зерна минулого року. Менше половини земель обробляється. У селі можна побачити жахливу картину суцільної руйнації”.
Незважаючи на декларовані успіхи, приватні орендарі сьогодні вважають, що реформа на селі спізнилась. Дедалі більше зростає відрив виробника від переробних підприємств.
“Не розумію тих людей, які руйнують стару домівку, не звівши нової, – дивується виконавчий директор Асоціації молокопереробних підприємств “Львівмолоко” Мирослав Третяк. – Якщо метою реформування було впровадження приватної форми власності, не потрібно забувати про надання допомоги початківцям”. Тепер склалася ситуація, коли приватники, що мають бажання працювати у сільському господарстві, залишені наодинці зі своїми проблемами. Не спрацьовує система захисту та допомоги з боку держави. “Прикро, але сьогодні ініціативні люди, що мають бажання та сили працювати на селі, мають змогу отримати необхідні поради та допомогу швидше від іноземців, – скаржилися представники фермерських асоціацій. – Складається враження, що ми просто не потрібні зі своїми проблемами нашій державі”.
Уся власність селян складається з того паю, якого вони не мають змоги обробити через те, що нема чим. Продати його вони також не можуть. Передають в оренду, за яку нічого не отримують, у кращому випадку – якийсь мізер. Отож, половина земель взагалі не обробляється.
Іншою проблемою, що постала перед селом, – зникнення колгоспного майна.
Згідно з реформами, що регулюють майнові відносини, колгоспне майно мали поділити між селянами. Але, задекларувавши реформи, “забули” чітко зафіксувати відносини законодавчо. Частина майна мала відійти під забезпечення боргів колективного господарства, інша – складала пайовий фонд для розподілу між селянами. Але владу не цікавило те, як на селі проводиться роздержавлення та приватизація. Куди поділося майно – ніхто не знає. Ті, що працювали у господарстві, часто самі ж його й розкрадали. Словом, нема власника – нема й відповідної охорони майнового фонду.
Отже, фермери змушені відстоювати власні інтереси на законотворчому рівні, шукати ефективні шляхи удосконалення структури сільськогосподарського сектора та утворювати взаємовигідні схеми співпраці виробників та переробників продукції. А відтак постає питання про необхідність створення координаційної ради асоціацій виробників та переробників сільськогосподарської продукції у нашій області.
Що має робити держава, щоб якось допомогти сьогодні селянам? Передусім забезпечити умови, за яких людям буде вигідно працювати на власній землі – ухвалити Земельний кодекс, який закріплює право приватної власності на землю, узаконює вільний продаж і купівлю землі. Належить також запровадити однакові “правила гри” для підприємств різних форм власності. Тобто всі господарства мають перебувати в рівних умовах, і жодне неефективне підприємство не може розраховувати на підтримку держави, пільги чи списання боргів. Держава мусить сприяти розвиткові малого та середнього бізнесу. Такі приватні підприємства здатні швидко дати на ринок нову продукцію. Обов’язково треба зменшити податки, ширше практикувати єдиний податок. Доцільно на законодавчому рівні вдосконалити механізм, за яким банки можуть надавати кредити під заставу землі. За таких умов люди самі захочуть працювати на власній землі, бо відчують смак роботи на себе. Особистий прибуток залежатиме від того, як господар сам налагодив справу.
|
|
