Із Сихова до центру - автострадою?
Або особливості національного будівництва
ДОВГОБУД
Остап ДРОЗДОВ
Ідея прямого сполучення 120-тисячного Сихова з центром міста виникла ще далекого 1988 року. Цей проект сьогодні тягне десь так на 42 мільйони гривень. Сума справді немала, але про вагомість затії свідчать плани зробити транспортну розв’язку (себто, з’їзди з моста) на вул. Луганській і навіть запустити швидкісний трамвай.
Фактично, у Львові повинна з’явитися потужна автострада “Сихів-Центр”. Із того часу на її появу вже витрачено 17 мільйонів гривень, найпомітнішим результатом яких є напівзведений міст на проспекті Червоної Калини (див. світлину). “...Готовність об’єкта становить 75%. Змонтовано 10 із 12 прогонів шляхопроводу, виконано реконструкцію інженерних мереж, змонтовано частину підпірних стінок”, – переконує лист міського голови Василя Куйбіди до прем’єр-міністра, датований 15 січнем цього року. Чому питання стратегічного за останній час будівництва у Львові піднято на найвищих щаблях? На жаль, не через актуальність, а через величезну проблемність.
Шість років безгрошів’я далися взнаки – і розпочатий міст має всі шанси впасти, причому на залізничну колію міжнародного сполучення (ст. Персенківка). І помітили це, як не дивно, аж тепер... Такий критичний стан із замороженим на 6 років об’єктом засвідчує терміновий лист 23 червня минулого року Міністерства з надзвичайних ситуацій, яке просто вимагало в Мінекономіки знайти 500 тис. грн. на протиаварійні роботи. Звичайно, не знайшлося.
Обійшлося лишень “новорічним подарунком” у вигляді 150 тисяч. Та й з цим мізером вийшла катавасія. Як розповів “Поступові” Любомир Багрій, начальник Стрийського МБУ-1, яке виконує всі будівельні роботи, це надходження податкова адміністрація розцінила як прибуток підприємства, відтак 32 тисячі опинилися в картотеці як погашення попереднього боргу будівельників. “Цю суму податківці мали б повернути за виконаний обсяг робіт, проте нам обіцяють віддати гроші за результатами першого кварталу, тобто в квітні”.
Тим не менше, навіть незначне надходження оживило довгобуд: зведено додаткові підпірні стінки. А міст справді починає ржавіти і розсипатися. І не тільки через погоду – найбільш “господарські” люди спромоглися повидирати навіть шматки арматури. Такий екстремальний стан мосту вже переконав будівельників наразі відмовитися від “наполеонівських” планів і звести просту трасу за транзитним принципом без транспортних розв’язок. На це конче потрібно 8 млн. грн. Із розв’язками – 12 млн.
“Хоча невідомо, коли надійдуть гроші, ми не зупинятимемося, – запевняє Любомир Багрій. – Найближчим часом треба зробити гідроізоляцію та посилити зварювальні шви”. Парадокс, але для цього будівельники вже почали брати банківські кредити, начебто вони будують особисто для себе. Як не дивно, майже ніякої допомоги не надає Львівська державна залізниця, незважаючи на особисте доручення Президента і запевнення начальника залізниці Б.Піха приступити до робіт ще 20 червня 2000 року. Дещицю дизпалива залізниця видала тільки під тиском зливи доручень і прохань. Більше того, готова до роботи техніка зараз простоює лише через те, що залізничники не виконують своїх обов’язків. А міст треба рятувати від обвалу саме на залізничні колії.
Критичність ситуації визнає і “куратор” проекту – заступник начальника управління капітального будівництва міськвиконкому Петро Хаба. “Уже вкладено значну кількість коштів, тому ми мусимо закінчити міст, – вважає він. – По-перше, щоб не було надзвичайної ситуації. По-друге, запуск автостради “Сихів-Центр” удвічі (!) скоротить цю відстань, не кажучи вже про час”. Крім того, взагалі не постраждали, а навіть виграли й ті мешканці, чиї будинки було знесено під магістраль автостради. Вони отримали 319 квартир з усіма вигодами. Невже мертвий довгобуд вартує таких колосальних коштів?
Схоже, серйозність проблеми розуміють усі: і міський голова, який систематично листами нагадує про Сихівський шляхопровід у Кабміні; і місцева комісія з питань техноґенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яка офіційно визнала аварійність мосту. Небайдужа і група народних депутатів, які подали депутатський запит стосовно об’єкту, і віце-прем’єр Єхануров, причетний до відновлення будівництва; і навіть Президент. Поки що всі зусилля спрямовані на те, щоби таки “вибити” хоча б 8 необхідних мільйонів із 361-го, запланованого бюджетом на капітальне будівництво по Україні. З цих грошей необхідна сума має всі шанси дійти до Львова. Бо ж відступати нікуди: міст руйнується, а сихівчани й надалі дістаються центру манівцями. Можливо, довгобуд таки стане прецедентом, коли розпочата справа таки дійде свого логічного фіналу. Незважаючи на перепони.
|
|
