Біксант Лізаразю: Повернусь у Країну басків
ПРЯМА МОВА
Біксанта Лізаразю називають “принцом круглого м’яча”. Усе життя для нього – футбол. Навіть очі його коханої – співачки Ельзи – блакитного кольору, як майка збірної Франції. Як небо. Як море, яке теж є його пристрастю. У ранньому дитинстві він, отримавши в подарунок свою першу дошку для серфінгу, вирушив у морську незбагненність. Найбільше він любить узбережжя у Країні басків, Біарітц, де веде хрестовий похід проти сміття, що плаває в морі. Точніше, проти тих, хто його туди викидає. Проти них він виступає у пресі. А зараз Лізаразю розповідає про себе, футбол і кохання.
– Після перемоги Франції над Італією ви буквально шаленіли на газоні. Здається, вся Франція хотіла розділити ваші почуття...
– Такі моменти трапляються, напевно, раз у житті й ніколи не забуваються. Після кількох місяців підготовки, зусиль, жертв раптом мрія здійснюється.
Таке враження, що все сталося надто рано. Після цього ми, здається, навіть не усвідомили перемоги: ми говорили про роботу, про свої приватні речі, багато сміялися.
– Ваш зріст – метр шістдесят дев’ять – не перешкоджав вам тріумфувати спочатку на Чемпіонаті світу, а потім на Чемпіонаті Європи?
– Я в такому віці, коли вже не ростуть. Тож доводиться компенсувати відсутність сантиметрів більшою рухливістю. Коли мій суперник великий і сильний, мені ще приємніше його атакувати і перемагати.
– Ви вмієте керувати емоціями?
– Моя здатність концентруватися доволі висока. Та, коли мети досягнуто, я легко переходжу до іншої справи. Якщо чесно, я навіть не маю особливого бажання говорити про футбол. Я з задоволенням віддаюся нормальному життю.
– Нормальному? Ви від 1998 року живете ніби у світлі прожекторів?
– Я звик. І звик швидше, ніж сподівався. Таке життя має і позитивний бік: популярність дозволяє користуватися послугами фахівців позачергово.
Наприклад, викликати будь-якого майстра стало набагато простіше, ніж колись. Але важливо не втратити голову і зберегти правильні пріоритети. Це вимагає суворої дисципліни та рівноваги між такими моїми іпостасями, як “людина” та “гравець”.
– Слава не піднесла вас надто високо?
– Річ у тому, що мої ноги твердо стоять на землі. Я постійно ніби дивлюся на себе збоку і себе виховую.
– Ельза поділяє вашу пристрасть до футболу?
– Вона ним ніколи не цікавилася, перш ніж зустріла мене. Футбол не існує третім в нашій парі. Напевно, вона не дуже відчуває, що живе з футболістом, бо коли я приходжу додому, то маю потребу говорити про інші речі. Хіба що футбол відчутний у тому, що я фізично маю підпорядковуватися спорту.
– Ельза буває на матчах?
– Рідко. Її лякає стадіон.
– А як ви зустрілися?
– Під час телепередачі. Нам вистачило одного погляду. Це досконалий зразок зустрічі.
– Що вас привабило в Ельзі того вечора?
Біксант сміється, але не відповідає.
– Це таємниця?
– Багато є вродливих жінок. Eльза приваблива в усіх відношеннях.
– А вона спортивна?
– Аж ніяк. Хоча знає, що спорт приносить користь. Проте мені треба докладати багато зусиль, аби вигнати її на пробіжку. Я намагався привчити її до серфінгу, та в цьому її цікавить лише краса природи. Вона артист до кінчиків нігтів і обожнює природу.
– Ту, яку ви так палко захищаєте?
– У Країні басків вона фантастична – поєднання моря та гір. Навіщо жити тут, якщо не милуватися природою? Треба бути сліпим! Але люди, котрі кажуть, що люблять природу, часто просто її використовують. Тому я погодився вести передачу “Природа чемпіонів”, зміст якої мене дуже привабив.
– Вас хвилює доля культури басків?
– Ця проблема має вирішуватися на загальноєвропейському рівні. Удар, якого завдала англійська мова всім іншим, може пом’якшитися лише у провінції, де зберігаються регіональні культури, де вони природно розвиваються. Є Країна басків французька, іспанська... Я хотів би тут жити.
– А мешкати в Мюнхені – велика жертва для палкого любителя моря?
– Така моя професія. У мене контракт вще на три роки. Кар’єра футболіста рідко буває довгою. У ній багато привілеїв, але і багато проблем. Коли я покину великий спорт, я повернусь у Країну басків.
– Ви навчили Ельзу любити її?
– Вона зачарована цими краєвидами.
– Що найбільше приваблює у грошах, які ви заробляєте?
– Свобода, яку вони дають. Я зміг купити дім моєї мрії. Та я маю прості потреби: серфінг, прогулянки в гори, гарна вечірка з приятелями. Це фантастика – смажити м’ясо на березі моря і запивати його добрим “бордо”.
– Ви задоволені своїм життям?
– Так. Звичайно, це – як на морі. Інколи бувають бурі. Тоді я латаю мій човен і знову вирушаю в путь.
Ельза розповідає про Біксанта на стор. 12
З французької переклала
Катерина СЛІПЧЕНКО
|
|
