У вирі імпровізацій Юрія Боня
ДЖАЗ
Яким ГОРАК
Погодьмося: концерти джазової музики є рідкісним явищем на львівських концертних сценах. Львів’яни лише в останнє десятиліття призвичаїлися чути таку музику на вулицях міста у виконанні різних “джаз-бендів”, іноді спрагу джазу тамують нечисленні музичні кафе-клуби. А почути джаз з академічної сцени Львівської філармонії випадає нечасто. Тому тим більший був інтерес до неординарного концерту джазового тріо.
Солісти цього вечора – Юрій Бонь (фортепіано), Юрій Шаріфов (бас-гітара) та Анатолій Шацький (ударні) – кожен зокрема і всі разом уже відомі львівській публіці. Запропоновану ними програму складали фактично джазові імпровізації – не підлягає сумніву – жанр, важливий навіть для шкільного музиканта, а особливо на концертній сцені і в ансамблі.
Крім вродженої джазової “жилки” і тонкого смаку (без якого навіть найкращий піаніст джазу ніколи не заграє), невичерпності творчої фантазії і філігранно відшліфованої техніки, “сталевого” відчуття метру і ритму, тут потрібне ще й особливе “відчуття” партнера по ансамблю, вміння “на льоту” вловити напрямок і хід його творчої думки і моментально достосуватися до нього. Більше того – пильнувати грань вичерпання імпровізаційного потенціалу соліста, щоб разом завершити імпровізацію. Зі всім цим блискуче впорався піаніст Юрій Бонь, на якого покладено основне “навантаження” в ансамблі. Від його смаку, уміння, досвіду залежала різноманітність, неподібність імпровізацій.
Завдяки повноцінності, завершеності, повнометражності імпровізації на самостійні художні твори перетворювалися власні чи запозичені (наприклад, з відомої колискової з опери Дж. Гершвіна “Поргі і Бесс” чи “Каравану” Д. Елінґтона, чи навіть з теми української народної пісні “Сумна я була – сумна буду...”) теми. Тому, гадаю, хоч на сцені майже постійно діяли троє виконавців, – концерт без упереджень можна було б назвати сольним концертом Юрія Боня.
Центральною подією концерту, згідно з афішею і повідомленнями засобів масової інформації, мала стати перша в Україні прем’єра сольної фортепіанної версії “Рапсодії в стилі блюз” Дж. Гершвіна, яку зробив сам автор.
І подія з великим успіхом відбулася! Але дозволю собі висловити сумнів щодо того, чи це було перше виконання в Україні. Автор цих рядків, який ось уже близько 20 років є постійним відвідувачем концертів у Львівській філармонії, виразно пам’ятає, як десь у кінці 80-х – на початку 90-х років ХХ століття в одному з сольних концертів на цій же сцені виконувався авторський варіант рапсодії. Відклався в пам’ятті факт, що грав тоді піаніст українського походження з відомої родини музикантів першої половини ХХ ст., яка свого часу еміґрувала за океан. Чіткості тому спогадові додає й те, що тоді я вперше довідався, що в оригіналі рапсодія була написана для фортепіано соло, а відомий варіант для фортепіано з оркестром Дж. Гершвіну не належить. Пам’ятаю також неприхований і десь виправданий розпач й обурення свого приятеля – музиканта, сина відомого джазового піаніста В’ячеслава Полянського – Тимура з приводу того, що в сольному варіанті твір втрачає яскравість і стає безсистемним нагромадженням різного музичного матеріалу (матеріалу, безумовно, характеристичного). Хоч цього разу під руками Юрія Боня рапсодія отримала з кожного огляду високо артистичну інтерпретацію.
Приємно здивувало масове зацікавлення публіки цим концертом і якась особлива її емоційна розкутість, якої не зустрінеш на інших філармонічних заходах: похитування головою в свінґовому пориві чи легке тупання ногами в такт барабанних ритмів, чи голосні вигуки найрізноманітнішого діапазону як вияв емоційного захоплення після кожного номера програми – все це наче само собою розумілося і не викликало жодного здивування. Взагалі, складалося враження, що людям безмірно набридли тяжкі і несприйнятливі, іноді зовсім немузичні вияви сучасної естрадної масової музичної культури (яку насаджують музиканти різного якісного калібру через радіо і телебачення), і люди раді повернутися до старого, добротного, якісно і професійно виконаного джазу. Власне “смак” такого джазу вдалося відчути публіці цього вечора.
|
|
