Ми не далеко втекли від мишей?
ГЕНОМ
Денис МІНЧУК
Інтернаціональна команда вчених, яка працювала над проектом “Геном людини”, а також приватна американська компанія Celera Genomics, яка проводила паралельні дослідження, оприлюднили в журналах Nature та Science сенсаційні результати. Виявляється, чимало науковців помилялося, вважаючи, ніби спадкова інформація людини складається з 60-100 тисяч генів. Бо в людини їх лише 26-30 тисяч, що лише вдвічі більше, ніж у мухи дрозофіли, і на кілька сотень більше, ніж у польової миші.
Це дослідження стало другим великим кроком на шляху відкриття таємниці спадкового матеріалу. Спочатку було визначення спадкової субстанції ДНК, яка складається з довгих ланцюгів чотирьох різних молекул, скорочені хімічні назви яких – A, C, T і G. Учені з міжнародного проекту “Геном людини” й американської приватної фірми Celera Genomics, яка проводила паралельні дослідження, встановили, що геном людини складається з трьох мільярдів таких молекул. І лише невелика частина з них, як свідчить публікація в журналі Nature, утворює гени. Тепер дослідники намагатимуться перевести прочитане, так би мовити, з генетичної мови на мову більш зрозумілу, тобто з’ясувати функцію кожного генетичного коду, що потребує часу та зусиль.
Звичайно, 26-30 тисяч людських генів – це трохи менше від того, на що сподівалася більшість. Адже як хотілося вірити, що у людини, досконалішої від решти живого світу, і геном складніший. В останні десятиліття навіть було модно вважати, що зовнішність, характер і можливості людини визначаються мало не виключно його генами. Як стверджує доктор Креґ Вентер, керівник Celera Genomics, “ми завжди були впевнені, що у нас близько 50-100 тисяч генів. Так от, насправді їх лише 26-30 тисяч. Це вдвічі більше, ніж у дрозофіли, і на 300 більше, ніж у звичайної польової миші. Що це означає? Дуже багато, і насамперед те, що в генетиці людини немає нічого фіксованого”.
Що ж, ми знову виявилися неправими у своїх припущеннях, і схоже, що майбутні результати роботи над людським геномом розвіють іще кілька наших дотеперішніх ілюзій. Визначивши, що генів у людини не так багато, як мріялось, учені нині припускають, що все значно складніше. Тобто немає окремого гена, який відповідав би, наприклад, за колір волосся. Крім того, гени працюють у тісній залежності один від одного, а це означає, що інформація ніби розподілена між ними. До того ж, учені стали говорити про залежність біології людини від характеру довколишнього середовища.
Поставивши нас в один ряд із польовими мишами, вчені все ж таки вселили нам добру порцію оптимізму: вони обіцяють справжню революцію в медицині. Бо самі науковці стверджують, що розкодування генетичного коду – це подія, важливіша навіть, аніж відкриття антибіотиків. “Адже немає двох однакових хвороб і двох однакових пацієнтів, – стверджує професор Давид Альтшулер із Вайтгедського інституту біомедичних досліджень. – Близько половини цих відмінностей можна пояснити саме особливостями генетичного коду”. Учені припускають, що знання інформації, яка міститься в генах, допоможе їм знайти протидію таким небезпечним недугам, як рак, СНІД, хвороби Паркінсона, Альцгеймера, деякі форми епілепсії тощо.
|
|
