Росія грає м"язами
Західні аналітики припускають, що посилення військової активності Москви відбувається без відома президента
ДЕМОНСТРАЦІЯ СИЛИ
Андрій ПОРИТКО
Головною темою в повідомленнях західних ЗМІ про Росію нині є демонстративне посилення її військової присутності у двох протилежних точках земної кулі – біля берегів Норвегії і Великобританії та поблизу Японії. Це виразилося у польоті двох стратегічних бомбардувальників Ту-160 поблизу берегів Норвегії (чого не було вже два роки) та дворазовому вторгненні російських літаків у повітряний простір Японії (вперше за останні шість років). Ці події сталися у середу. А вчора було повідомлено про запуски Росією двох балістичних ракет. Один запуск було здійснено з атомного підводного ракетоносця Північного флоту, другий – із космодрому “Плісецьк”.
Західні спостерігачі звертають увагу на дивні збіжності в часі цих військових подій з іншими – дипломатичними. Адже саме в середу було оголошено про візит президента Росії в Японію для урегулювання питання відносин цих двох країн, які досі формально перебувають у стані війни. Зрештою, російські військові, як і слід було чекати, заперечили, що які-небудь літаки ВПС Росії порушували повітряний простір Японії. А ракетні залпи пролунали саме напередодні візиту в Росію генерального секретаря НАТО Джорджа Робертсона. Під час цього візиту, зокрема, мало бути вирішене питання про відкриття в російській столиці військової місії Північноатлантичного блоку.
Учора ж начальник Головного управління міжнародного військового співробітництва міністерства оборони Росії генерал-полковник Леонід Івашов звинуватив США в розробці національної системи протиракетної оборони всупереч укладеному в 1970 році Договору по ПРО, який забороняє розробку таких систем. А запущена з Плісецька ракета “Тополь” може оснащуватися головною частиною з роздільними ядерними боєголовками – також забороненими, але вже згідно з Договором про обмеження стратегічних озброєнь.
Складається враження, що російські військові цілком свідомо ставлять палки в колеса офіційній російській дипломатії. І тут є дві можливості: або вони є в Росії цілком самостійною силою і роблять усе це у своїх власних інтересах, або ж ці дії потай санкціоновані вищим політичним керівництвом країни. І одне, і друге значно
ускладнює Заходу діалог із Росією.
|
|
