Фонд Мазоха
Міжнародний Фонд Мазоха засновано у Львові 1991 року. Основним зацікавленням Фонду є марґінальна культура. Засновники Фонду – художники Ігор Подольчак та Ігор Дюрич, режисер Роман Віктюк упевнені, що саме на марґінесі відбуваються найцікавіші речі, а загальна культура розвивається за рахунок їх адаптації.
Діяльність Фонду відбувається у двох напрямках: суспільно-мистецькому (організація виставок) та соціально-мистецькому (організація акцій).
Особливість, що вирізняє Фонд поміж інших мистецьких угруповань: вміння точно вираховувати і дошкульно влучати у болючі точки суспільства. В Україні, яка на державному рівні до 2001 року продовжувала бути практично анальфабетом у мові і просторі сучасного експериментального мистецтва, акції Фонду, зазвичай, викликали нерозуміння. А, відповідно, агресію. Спротив. Заборону. Скандал.
На рахунку Фонду Мазоха:
– організація міжнародних виставок графіки у Львові “Інтердрук”.
– 1993 рік – акція “Мистецтво в космосі” (орбітальна станція “Мир”, досвід існування офортів Подольчака в безконечному просторі).
– 1994 рік – акція в Національному музеї у Києві “Мавзолей для президента”(акт позбавлення нації від едіпового комплексу через символічну консервацію зображення Першого Президента України у трилітровому слоїку зі смальцем). Заборона презентації у Державному музеї українського образотворчого мистецтва. СКАНДАЛ.
– Зняття художнього об’єкта з виставки “Вільна зона” в Одесі. СКАНДАЛ.
– 1995 рік – “З днем перемоги, герр Мюллер” (задля переосмислення історичних ролей рабства і панування на прикладі СРСР і Німеччини Дюрич і Подольчак поздоровили 5 000 жителів Берліна на прізвище Мюллер з 50-ю річницею Перемоги).
– 1995 рік – “Останній єврейський погром”, Москва, галерея Гельмана (відвідувачі змушені були обирати між роллю погромника або жертви). Того ж року у Києві в “Українському Домі” на презентації Міжнародної виставки “Київська мистецька зустріч. Нове мистецтво Польщі, України, Росії” силами Національної гвардії України було розгромлено експозицію з московської акції.
СКАНДАЛ.
– 1997 рік – “Бєзпрєдєл гуманізму” (Владівосток. Роздача гробів переможцям у лотереї, аби довести, що для нашого народу “проблема смерті є актуальнішою за проблеми виживання”).
– 2001 рік – Проект для бієнале у Венеції “Видатні митці ХХ століття. Вибрані аспекти” (невже нарешті Україна засвоїла достатній мінімум з мови сучасного мистецтва, аби офіційно спілкуватися зі світовою культурою на рівних?).
P.S. Інтерв’ю Наталі Космолінської з репрезентантами України на Венеційському бієнале – 2001 Ігорем Подольчаком та Ігорем Дюричем читайте у “Поступі” завтра.
|
|
