BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 16 ЛЮТОГО 2001 року |

Юрій Онух: "На бієнале у Венеції Україну представить Фонд Мазоха"

З Юрієм Онухом, директором Центру сучасного мистецтва при Національному університеті "Києво-Могилянська академія", куратором українського преставництва на бієнале у Венеції розмовляє Алла Ботанова

ХТО, ЧОМУ І ЗА ЩО?

– Перш за все треба сказати, що Україна перший раз братиме участь у Венеційському бієнале (найпрестижнішому і найвідомішому мистецькому бієнале у світі), тому все те, що відбувається навколо цієї події, викликає такий ажіотаж. Хоча для поляків, наприклад, це вже не є чимось надзвичайним. Вони деякою мірою звикли, що кожного року хтось їде до Венеції, аби презентувати Польщу. Хоча вибір кандидатури і там спонукує дискусії.

– Хто саме був рушійною силою в організації української участі в бієнале ?

- Є такий банальний вислів, що успіх має багато батьків. Усі кажуть: я почав, я зробив. У такій ситуації одного героя не буває, має зійтись і збігтися багато елементів і нюансів, аби щось вийшло. Посприяла, безперечно, ситуація з виставкою Енді Ворхола у Києві, коли на відкритті був весь “політичний бомонд”, починаючи від В.Ющенка, і відтак з’явився шанс у світській атмосфері обговорити таку можливість. Потім була зустріч з М. Жулинським саме щодо бієнале та участі в ньому України: мовляв, є така імпреза, і треба було б... Та й Б.Ступці ця ідея сподобалась. Якби він був бюрократом, то ідея, я думаю, не вдалася б. Він почав би вишукувати насамперед проблеми. А в нього, як у людини творчої, достатньо уяви, щоби бачити перш за все перспективи. Насамперед, для України. І так почалося... Вже “по дорозі”, в робочому порядку з’явились і проблеми, і дещо відозмінилася концепція самої технології. .

– А співпраця з Євгеном Карасем (радник міністра культури – А.Б.) на якому етапі виникла ?

– З Карасем ми співпрацюємо вже два роки, і хоча в нас багато розбіжностей у поглядах, але ми майже завжди можемо дійти порозуміння. Оскільки я не громадянин України, то його було призначено офіційним комісаром, а мене – куратором. Процес визначення ролей зайняв близько двох місяців: з початку липня до моменту, коли в кінці серпня Б.Ступка вирішив, що Карась є комісаром. І саме Карась як комісар мав призначати куратора – свого заступника, безпосереднього виконавця. Я в тому моменті відступив на задній план. Наступних десь днів десять провадилося дуже багато консультацій, розмов, зустрічей. На одній з них, в майстерні Карася були і Савадов, і Тістол, і Подольчак, і Сільваші, і я був запрошений. Усі розмови закручувалися навколо того, хто би мав бути куратором. Кожен давав якісь поради...

– Якщо не секрет, хто кого пропонував ?

– Тістол висував Раєвського, а Сільваші – мене...

– А Савадов ?

– У нього було своє бачення кандидатури найкращого художника. А десь через два дні мені задзвонив Карась і запропонував бути куратором. Механізм цієї пропозиції був такий: він написав до Ступки, що рекомендує мене, а Ступка вже на листі – що підтримує пропозицію. З того моменту я вже сам підготував звернення до Венеційського бієнале (то є така офіційна процедура), за візою Ступки, що Україна вирішує взяти участь у Венеційському бієнале...І ми це відправили. Десь за десять днів прийшло повідомлення з бієнале, що нас приймають, що ми є офіційно запрошені... І після цього, ви знаєте, що почалось навколо того. Коли ми зробили перший прес-реліз, в якому подали всю інформацію, з’явилися інші претенденти...

– Але розстановку фігур уже не можна змінити ?

– Теоретично – ні...Але можна скандалити, скаржитися, збирати опозицію з довідок і підписів...

– А далі як відбувалася процедура підбору кандидатур учасників?

– Спершу їх було близько десяти: цікавих, талановитих, самобутніх. Але, враховуючи специфіку Венеційського бієнале, треба було думати його масштабами і категоріями. Відповідно, це не міг бути класик. Та я вважав, що зовсім молодих теж не треба. Це мав бути художник, який уже відзначився, а Венеційське бієнале могло стати доречним поштовхом до його світового визнання і кар’єри. До того ж, наш проект мав бути висловлений мовою сучасного мистецтва. Тією, якою сьогодні говорить світ. Щоби не вийшло, що ми приїдемо і будемо “співати” гарно, душевно, але тільки для себе, бо нас ніхто не розумітиме...Відповідно до таких умов підбору до середини грудня у нас залишилось тільки дві кандидатури. Але це не конкурс краси – який художник є найкращим, тому я не називатиму прізвищ інших.

Скажу тільки, що, не зважаючи на наші особисті конфлікти і досить гострі полеміки з Ігорем Подольчаком, я все ж таки вирішив, що проект Фонду Мазоха ( Ігор Подольчак, Ігор Дюрич) – це саме те, що може зробити Україну помітною на бієнале у Венеції. У цього творчого тандему – швидка реакція, надзвичайно високий інтелект, вміння мислити масштабно і вміння конструювати шоу. Навіть їх схильність до скандалу, до провокації, але саме до інтелектуального скандалу, до інтелектуальної провокації може стати у пригоді. Адже у Венеції за три дні відкриється близько 70 національних павільйонів. Щоби публіка, яка звикла ходити знайомими стежками, звернула увагу на дебютантів, потрібне щось надзвичайне. Тобто мій вибір саме Подольчака був абсолютно свідомим і точно розрахованим. Адже презентація на бієнале – це і моя творча кар’єра також як куратора. Сьогодні наша співпраця з Фондом Мазоха є дуже динамічною.
Успіх проекту Фонду Мазоха сьогодні залежить насамперед від надходження коштів. А їх треба чимало: і на піврічну оренду у Венеції необхідного приміщення, і на власне реалізацію, і на “розкрутку”.
Київ – Львів

Коментар фахівця

Бієнале у Венеції відкриється на початку червня і триватиме півроку. Крім національних павільйонів, його куратор Гаральд Зееман формує ще свою авторську експозицію, яка буде називатися “Сцена людства”. До участі в ній запрошено ще двох українських митців: фотографа Віктора Марущенка з репортажною серією чорнобильських фото “Неестетизована людська трагедія” і колишнього одесита Олександра Ройтбурта з його відео-артом “Психоделічне відторгнення панцерника “Потьомкін” у тавтологічний галюциноз Сергія Ейзенштейна”.

АЛЕ сучасне мистецтво, особливо мистецтво експериментальне – ділянка в Україні сьогодні дуже туманно окреслена. А коли, тим більше, це стосується участі в масштабних акціях або державного фінансування, то в дію вступають перевірені радянськими часами механізми лобіювання своїх інтересів соціально захищенішими академічними структурами. Тому, хоча процедура представництва України у Венеції узгоджувалась більше, ніж півроку, і була витримана за всіма правилами офіційної легітимації, тепер, коли вже близько і до самої події, і до фінансів, починає створюватися опозиція. Надходять листи до Спілки художників, Спілка пише навзаєм відкриті листи до міністерства культури і навіть до самого президента. Вибір куратора Юрія Онуха є осудженим і розкритикованим.

Організації та установи, які вважаються фахівцями від мистецтва, переконані, по-перше, що сучасне експериментальне мистецтво – взагалі не мистецтво. А навіть якщо це мистецтво, то це не українське мистецтво. І навіть якщо це мистецтво і, можливо, українське, то це не те мистецтво, яке може репрезентувати Україну. Певні люди, які звикли, що державний бюджет перетікає через їхню бухгалтерію, досить болісно сприймають, що цього разу все може відбутися не так.

ОЧЕВИДНО, що конфлікт навколо учасників ще буде йти по висхідній і на цьому рівні одним киданням тортів (про що вже писав “Поступ”) не обмежиться! І ще зовсім не відомо, чим все це завершиться. А шкода.

Те, що могло б творити хоч який-неякий позитивний імідж України у світі, крім братів Кличків та київського “Динамо”, наразі держава на державному рівні не використовує. Тому що сучасне мистецтво в сучасному світі – дуже чутливий індикатор відкритості суспільства, його свободи, його нормальності, демократичності, можливості в сучасному дискурсі вирішувати проблеми, які стоять перед суспільством. Для західного суспільного життя мистецтво – це та лабораторія, де відробляються нові ідеї, які потім суспільство адаптує і ними користується.

А тут все якось...”А яка ж буде “картіна”? А наскільки вона буде українська ?..”
Наталя Космолінська

БІЄНАЛЕ У ВЕНЕЦІЇ (1895 – 2001)
Має стійку репутацію найдавнішого та найавторитетнішого арт-форуму. Масштабна, стратегічно престижна акція, максимальна увага світових ЗМІ. Кожен з павільйонів країн-учасниць відвідує близько 100 000 осіб. Бієнале має всебічну підтримку італійського уряду та парламенту, а також міжнародного бізнесу з огляду на його безпрецедентну важливість та всесвітній розголос.

ХРОНОЛОГІЯ

1895. Уперше бієнале мистецтв проходить у Джардінні ді Кастелло у Венеції на честь річниці шлюбу “Їхніх Королівських Величностей Умберто та Маргарити Савойських”. Величезний успіх, близько 200 000 відвідувачів. Одразу після виникнення бієнале обирає самостійний шлях і концентрується саме на новому мистецтві.

1924. Одна з перших масштабних презентацій радянського мистецтва. Були представлені роботи К.Малевича, О.Екстер та інших художників українського авангарду.

1928. На 15 бієнале в радянському павільйоні представлено секцію українського мистецтва.

1932. Засновано кінофестиваль Esposizione Internazionale d‘Arte Cinematografica. З 1934 року проводиться щорічно.

1934. Відбувся перший Festiwal Internazionale del Teatro di Prosa (Театральний фестиваль).

1973. На додаток до візуального мистецтва, музики, кіно, театру з’являється секція архітектури.

1980. Уперше на бієнале було проведено секцію молодих художників Aperto.

1993. Під час 45 Міжнародної Виставки Візуального Мистецтва, де взяло участь 54 країни, на бієнале акредитувалося 2 827 журналістів, 1 744 з яких були представниками закордонних періодичних видань (65 % від загальної кількості).

2001. Україна (як незалежна держава) вперше братиме участь в бієнале у Венеції.

POSTUP - ПОСТУП
№27 (685),
16 ЛЮТОГО 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Нація звільнить Кучму?
·Василь Куйбіда пожадівся послові США

ПОГЛЯД
·Чи висловлять люди недовіру Президентові?
·Львів цього року буде жити за планом
·Чи діждемося Маннергейма?

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·З 1 березня за житло платитимемо більше
·На зміну грипу прийшли кір і гепатит
·Медичні центри добудовуватимуть гуртом
·КІЛЬКА СЛІВ
·Представлено нового начальника УМВС
·Очікується реорганізація комунальних підприємств
·На реставрацію гроші проситимуть у ЮНЕСКО
·Лад у країні наведуть податківці?

НАША СТОЛИЦЯ
·АРХІВАРІУС
·Стоп, приїхали...

ПОСТУП З КРАЮ
·Ющенка, Плюща і Кучму притягнуть суду?
·Юлію Тимошенко тримають у найгіршому СІЗО
·Ющенко хоче кадрових змін
·Нація звільнить Кучму?
·КРАЙ

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Над Балтикою таки пахне ракетами
·Останній гріх президента Клінтона
·Москва вимре від "коров"ячого сказу"?
·Усе менше надій на мир

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·"АвтоВАЗ-Інвест" став господарем запорізького алюмінію
·Європа хоче заборонити насильницьке поглинання компаній
·Добрі наміри "Доброти"
·Фінансовому словнику - високу оцінку
·ЕКОНОВИНИ

НАС 800 ТИСЯЧ
·Адміністративно-територіальна реформа Львова:

АРТ-ПОСТУП
·Юрій Онух: "На бієнале у Венеції Україну представить Фонд Мазоха"
·Фонд Мазоха

АВТО-ПОСТУП
·НОВИНКИ
·Чемний водій ДАІ не боїться
·Автогіганти скорочують виробництво

СПОРТ-ПОСТУП
·Кінця світу у футболі ще не буде
·Без тренера і без голів
·Дзаккероні повиснув на волоску
·СПОРТ-БЛІЦ

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Оголошено номінантів на "Оскар"