BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 15-21 ЛЮТОГО 2001 року |

Заробітки: хто, куди, навіщо?

ГАСТАРБАЙТЕРИ

Наталка СНЯДАНКО

– Скажіть, а скільки коштуватиме поїхати в Італію на заробітки? – запитала з порогу дівчина років вісімнадцяти, зазирнувши до однієї туристичної фірми, де я саме замовляла путівки на відпочинок. Виявляється, про це можна питати ось так, відкрито, нічого не боячись. – А для кого? – Для мами. – Скільки мамі років? – 45. – Це складніше. Доведеться купувати тур. Якщо терміново, доларів 500-600. – Дякую, – сказала дівчинка і пішла.

Але тема мене зацікавила, і я вирішила “перевірити попит і пропозицію” різних туристичних фірм, а також розпитати знайомих, які вже побували в Італії, Іспанії, Португалії, Чехії, Польщі. Росії та інших країнах, куди останнім часом так модно подорожувати.

Першим, що здивувало мене, був вибір. Виявляється, працювати за кордоном можна не лише нелегально, а й легально. Багато туристичних фірм, як виявилося, навіть мають ліцензію на працевлаштування за кордоном. Якщо ви хочете стати одним із тих щасливих, які цілком офіційно, за контрактом, їдуть заробляти гроші до якоїсь із західних країн, вам потрібно задовольнити низку вимог, а саме:
– вік (переважно від 25 до 45);
– освіта (не просто вища, а вища спеціальна, підтверджена дипломом, який визнається навчальними закладами країни, куди ви їдете);
– спеціальність, дефіцитна у країні, куди ви збираєтеся;
– знання як мінімум одної, а переважно кількох іноземних мов;
– контракт із фірмою, яка візьме вас на роботу;
– віза.

Щодо цього у мене виникли тільки два запитання: по-перше, навіщо вам при цьому туристична фірма; по-друге, навіщо вам виїжджати – з такими даними ви і тут можете непогано влаштуватися.

Усі, з ким я цими запитаннями поділилася, погодилися зі мною, що як звертатися за послугами до туристичної фірми, так і виїжджати на заробітки такій людині особливого сенсу немає.

Куди виїжджають?

Раніше популярно було їздити в Голландію, але зараз туди їде вже значно менше людей, бо робота там переважно сезонна, нестабільна, тож це не дуже вигідно. Найпопулярнішими країнами нині є Італія, Іспанія, Португалія, Англія, Німеччина.

Звичайно, мрією кожного заробітчанина є потрапити до США або Канади, але це практично неможливо, бо дуже складно отримати візу. “Дорогими” для заробітчан країнами залишаються Ізраїль та Австралія. Тому туди їдуть, але не настільки масово.

Для того, щоби поїхати в Англію або Німеччину, потрібно мати хоч якусь спеціальність, наприклад, бути добрим водієм, механіком тощо. “Тупої” робочої сили там не потрібно. У Голландії потрібна “тупа” робоча сила, але для сезонних робіт. Туди треба доїхати за свої кошти, десь влаштуватися, платити там за проживання і харчування, а нестабільність роботи зменшує імовірність великих заробітків.

Італія – це країна, куди їдуть в основному жінки працювати домогосподарками.
У Португалію вирушають чоловіки, які працюють на будовах. Деяким “щастить”, і вони влаштовуються кудись у кнайпи мити посуд або готувати їжу. Звичайно, чоловіки також їдуть на роботу в Італію, а жінки – в Португалію. Але для цього необхідно, щоби спочатку виїхав хтось один і знайшов роботу для іншого. Країна, куди масово їдуть і чоловіки, і жінки, – це Іспанія.

Крім “західного” напрямку, існує ще й “східний” (Росія) і “напівзахідний” (Польща), але там висока конкуренція на робочі місця, значно менша кількість самих робочих місць і значно нижчі заробітки. Можливо, скоро стане популярним їхати в Прибалтику – працювати у портових містах. Це переважно “чоловіча” робота. І заробітки там, відповідно, нижчі.

Як діє механізм виїзду?

Переважно люди їдуть як туристи, потім залишаються, хоча термін дії візи закінчується, і шукають роботу. Багато хто їде, сподіваючись на те, що потрапить на знайдене для нього кимось місце роботи. Але так трапляється рідко. Бо навіть якщо така можливість є, візи у посольствах відкривають настільки довго, що на це місце часто беруть когось іншого.

Чому вартість такої “туристичної” візи становить від 300 до 500 доларів, якщо консульський збір становить від 20 до 45 дол.?

По-перше, запрошення. Людина, яка їде до когось у гості, приходить до посольства з приватним запрошенням. Туристи, які їдуть відпочивати, теж повинні мати зарезервовані місця в якомусь готелі. Власники цього готелю повинні на запит підтвердити посольству наявність цих зарезервованих місць, прекрасно розуміючи, що ніякі туристи до них не приїдуть. Тобто це – ризик, за який їм потрібно заплатити. До цього додаються послуги вітчизняної турфірми, поїздка співробітника цієї фірми до Києва за візою, підготовка документів для посольства плюс консульський збір.

Раніше такі послуги коштували майже удвічі дешевше, бо достатньо було лише підтвердження зарезервованих місць у готелі – не обов’язково було його оплачувати. Тепер же посольства вимагають показати підтвердження про оплату дорогого готелю, екскурсій, дороги і т. д. Тобто заробітчанин повинен практично оплатити туристичну поїздку. Можливо, не повністю, бо реальна поїздка коштує 700-800 доларів, а виїзд на роботу – близько 500. Але ціна постійно зростає, бо посольства вимагають дедалі більше підтверджень і довідок. За середніми статистичними даними, на 10 поданих у консульство туристичних віз можливі 1-2 відмови.

Чи існують дешевші можливості? Так, існують. Наприклад, приватне запрошення, яке людина дістає собі сама. Тоді їй потрібно поїхати до посольства в Київ (дорога туди і назад, готель плюс консульський збір) – це в середньому коштує доларів
70-80. І оплатити собі дорогу до Італії – 100-150 доларів, до Іспанії – 200-250, до Португалії – 220-260. Тобто 300-400 доларів потрібно все одно. А крім того, потенційний заробітчанин повинен отримати запрошення від громадянина країни, в яку збирається. І ця людина повинна зобов’язатися оплатити в разі необхідності медичне страхування свого гостя і т. д. Крім того, далеко не кожне консульство відразу ж відкриє візу за таким запрошенням.

Інший спосіб – нелегально перетнути кордон. Це намагаються зробити через Югославію, Словенію (між Словенією та Італією кордон досить вільний, тобто словенці не потребують віз для перетину кордону). Але це радше виняток. Переважна більшість заробітчан позичає гроші, і переважно під проценти.

Скільки в середньому заробляє людина “на чорно”?

В Італії – від 400 до 750 і 1000 доларів за місяць. Це – для некваліфікованої робочої сили. Більше заробляють ті, хто приїхав давно. Чоловіки, наприклад, збираються в будівельні бригади, винаймають помешкання, де живуть по кілька чоловік, і в них заробітки вищі. Починають з мінімуму. Згідно з нормальною статистикою, десь за 2-3 місяці людина відробляє витрачені на поїздку гроші, а потім вже починає відкладати. Тому менше ніж на півроку чи на рік їхати немає сенсу.

Чоловіки, як правило, заробляють більше, але самі платять за харчування і проживання. Жінки переважно живуть у сім’ях, але зарплати у них нижчі. Розповідають, що доларів 100-150 потрібно на харчування. Десь близько 300-400 коштує на місяць трикімнатна квартира, яку знімають переважно 6 чоловік. “Нормальним” вважається відкладати за місяць від 400 доларів і вище. Важливим, звичайно, є знання мови. Людина, яка їде зі знанням мови, відразу ж має більші можливості працевлаштування і, відповідно, зарплатні.

Чому посольства відмовляють у наданні віз?

Виявляється, зовсім не обов’язково, щоб для цього була якась вагома причина. Хоча переважно, звичайно, знаходять якусь невідповідність у документах. Але буває, наприклад, і таке, як планова зміна складу працівників у консульстві, яка відбувається в середньому раз на два роки. Тоді після приходу нового складу, як правило, починаються абсолютно невмотивовані відмови. Але це триває недовго. Переважно десь за місяць нові працівники, як і старі, починають брати хабарі й усе налагоджується. Бувають і непланові зміни. Як, наприклад, було під час приходу до влади Георга Гайдера в Австрії. Тоді посольство не працювало протягом місяця, і звідти неможливо було навіть забрати паспорти.

Людина, в паспорті якої є позначка про виїзд із країни з протермінованою візою або позначка про депортацію, ясна річ, не має шансів на отримання візи. Мало шансів і в тих, у чиїх паспортах стоїть позначка про відмову у візі.
Тоді потрібно міняти документи. Переважно міняють закордонний паспорт і прізвище. Але це не завжди діє, оскільки в багатьох посольствах паспорти сортують за роками народження власників, тому, аби вас “не вирахували”, потрібно міняти ще й ім’я та по-батькові або рік народження. Але, наприклад, в англійському посольстві під час співбесіди використовують фоторобот, тому навіть якщо поміняти ім’я, прізвище, дату народження і колір волосся, все одно не допоможе.

З усіх посольств англійське найбільш прискіпливе і перевіряє найбільш скрупульозно, зате ніколи не ставить невмотивованих відмов у візах. Там завжди потрібно проходити особисту співбесіду. В інших посольствах відмову можуть поставити навіть через те, що у службовця був поганий настрій. Зате там не всі члени туристичної групи повинні проходити особисту співбесіду. З групи можуть викликати кількох чоловік, а можуть не викликати і нікого.
Звичайно, якщо група їде на кількаденну екскурсію в Париж і складається з одягнених в турецькі светри базарних перекупок та їхніх чоловіків, навряд чи їм дадуть візи. Крім того, потрібно показати в посольстві довідку з місця роботи про те, що “турист” заробляє достатньо, щоб відкласти собі 900 доларів на відпочинок у Парижі. Ці довідки потім перевіряють, передзвонюючи в бухгалтерію. Причому якщо у довідці стоїть номер телефону, за яким відповідає “своя” людина, яка підтверджує всю інформацію, то працівники посольства дзвонять у довідкову службу і дізнаються інші телефони тої ж фірми, куди теж дзвонять, і, як правило, інформацію спростовують. Таким займаються найчастіше англійське і голландське посольства. Причому справжню причину відмови повідомляють далеко не завжди.

Але більшість посольств перевіряють інформацію не настільки детально, тому довідки просто друкують на звичайному принтері, вставляючи у фірмовий бланк домашній телефон, і протягом двох тижнів до телефону підходить “своя” людина.
Щоправда, тепер співробітники посольств теж не наївні, і дзвонячи за такими телефонами, питають: “Це квартира?”. Часто дзвонять кілька разів різні люди.

Туристичні фірми, які відправляють на роботу людей, часто роблять це відкрито. А коли їх перевіряють державні служби, просто дають перевіряючому хабар відповідних розмірів. Вони можуть собі це дозволити, бо потік тих, хто виїжджає, дуже великий. Менші фірми переважно приховують цей бік свого бізнесу, тому або влаштовують тільки знайомих, або ж натякають: “Якщо ви будете відкривати через нас візу, то ми вам перед від’їздом дамо телефон – і, можливо, вам допоможуть”.

Які проблеми чекають на заробітчан “там”?

Найбільше проблем психологічних. Люди переважно вперше опиняються за кордоном, їдуть без знання мови, навіть приблизно не уявляючи, що на них чекає. Тому їх часто охоплює паніка, і вчинки стають невмотивованими. Бували випадки, коли групу, яка приїхала на заробітки, не зустріли, хоча й обіцяли.
Побоюючись, що їх “кинуть”, заробітчани швиденько сіли в автобус і повернулися додому, наживши солідні борги. Люди часто не усвідомлюють, що розраховувати вони можуть тільки на себе, ніхто не зобов’язаний їм допомагати, а гроші, які вони заплатили турфірмі, були ціною за виїзд, а не за працевлаштування за кордоном. Гарантувати робоче місце з хорошим заробітком практично неможливо. Із перебільшеним страхом люди сприймають і своє нелегальне становище за кордоном, часто потрапляючи в залежність без особливої на те потреби. Багато хто стає жертвами власної довірливості, їх обкрадають або обдурюють, причому, за дивним збігом обставин, переважно свої ж співвітчизники.

Найважчим є перший період. Поки людина не знає мови, не вжилася в середовище, не має знайомих. Люди потрапляють на квартири посередників, які влаштовують їх на роботу. Ці посередники ділять між собою територію і часто цими посередниками є колишні заробітчани, які “легалізувалися” і заробляють таким чином на життя. Людина повинна чітко знати, чого вона хоче, повинна усвідомлювати своє напіврабське становище і повинна ставитися спокійно до певних речей. Легше адаптуються ті люди, які вміють пристосовуватися до іншого типу мислення, приймати чужі “правила гри”, спосіб існування, не нав’язувати своїх уявлень про життя. Важко буває тим, хто не може вчасно позбутися вродженого слов’янського духу колективізму і намагається вирішувати чужі проблеми, а свої, відповідно, перекладати на когось. На заході такого не розуміють, кожен повинен дбати насамперед за себе. І повинен налаштовуватися на дуже важку і дуже невдячну роботу, а не на “халявні” гроші.

Місцева влада переважно “закриває очі” на нелегалів, бо інакше як пояснити той факт, що з величезного потоку заробітчан (за неперевіреними даними, тільки зі Львова щотижня виїжджає до 500 чоловік) депортують одиниць. Навіть за офіційними даними тільки в Італії зараз нелегально живе до 4 мільйонів українців.

Часом у деяких країнах проходять масові легалізації. Тобто уряд оголошує, що всі, хто в’їхав у країну до певної дати, мають право на легалізацію. Таким чином “нелегал” може перетворитися на “легала”. У цей період, як правило, починають масово депортувати всіх, хто не має підстав на легалізацію. Хоча це не завжди вигідно, бо нелегальна робоча сила вигідна місцевим працедавцям, за неї не потрібно платити податок. Легального робітника найняти набагато дорожче, тому й роботу йому знайти важче.

Тим, хто їде на заробітки із бажанням залишитися там і легалізуватися, обов’язково потрібно мати з собою відповідний набір документів, які може допомогти виробити спеціальна фірма. Усі документи повинні бути перекладені і нотаріально завірені. Бо інакше потім усі ці документи доведеться робити у дуже стислі терміни, а це досить складно.

Єдина загальна порада, яку можна дати всім, хто збирається на заробітки: хочете легкого хліба – сидіть удома і копайте картоплю.

POSTUP - ПОСТУП
№26 (684),
15-21 ЛЮТОГО 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Юлія в тюрмі

ПОГЛЯД
·Що вони роблять?
·Подарунок для Папи
·JULIA CAESAR?

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Карстовий провал загрожує життю людей
·Невідомі напали на офіс УНА-УНСО
·Скільки коштує пам"ятник Тарасові Шевченку?
·КІЛЬКА СЛІВ
·Телебачення знову вимикають
·Працівник УСБУ оголосив сухе голодування
·Скуповуються акції львівських хлібопекарень

ПОСТУП З КРАЮ
·ЗВИНУВАЧЕННЯ
·Новий український курс - Росія?
·Троє звернулися до народу
·Бунт і втеча у Маріупольській колонії

ІНТЕРВ"Ю У ПОСТУПІ
·Олександр Мороз: Я справді використовую "касетний скандал"!

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Америка відповіла Україні та Росії
·Європа відмовляється від російських літаків
·Коли запровадять візи у Польщу?
·Новий землетрус у Сальвадорі
·Шеварднадзе передумав вступати у НАТО

ПОСТУП КОМП"ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
·Монітор і здоров"я. Хто кого?
·Нове страховисько від Command&Conquer
·PC-NEWS

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
·ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

ЗАРОБІТЧАНСЬКИЙ ПОСТУП
·Заробітки: хто, куди, навіщо?

КРИМІНАЛЬНИЙ ПОСТУП
·Убивство в лазні
·За "опіку" вимагали... квартиру
·Замість доларів - тюремне ув"язнення
·Довірливий платить двічі

СПОРТ-ПОСТУП
·Перший турнір за новими правилами
·Напередодні неофіційного фіналу
·Дві тисячі осіб прощалися з гравцем збірної Італії
·Римський "Лаціо" прощається з Лігою чемпіонів
·СПОРТ-БЛІЦ

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Жан-Поль Готьє - старий тільник, нова колекція
·ГОРОСКОП