Скільки коштує пам"ятник Тарасові Шевченку?
СВАРКА
Наталя ПАВЛЮКОВА
Пам’ятник Тарасові Шевченку, розташований у центрі Львова, став причиною судового позову між міською радою та львівськими скульпторами Сухорськими. Ця історія розпочалася ще 1998 року, коли Личаківський суд задовольнив позов братів Сухорських про стягнення з мерії, яка виступала замовником виготовлення пам’ятника, авторської винагороди за створення та використання пам’ятника Тарасові Шевченку в сумі 386 тисяч 510 гривень 21 копійки. Більше двох років міськвиконком не погоджувався з цим рішенням й оскаржував його в судовому порядку.
Тепер справа знову стала актуальною, оскільки Личаківський суд на підставі заяви міського голови переглянув та скасував своє рішення 1998 року – у зв’язку з нововиявленими обставинами. За словами судді Ірини Голоско, мерія представила нові документи, яких не було раніше в розпорядженні суду. Чергове засідання планується провести 5 березня, але Ірина Голоско переконана, що в головному рішення суду не зміниться – Сухорські мають право на авторську винагороду. Може змінитися лише сума гонорару.
Авторське право Сухорських не заперечують і в мерії, але твердять, що в угоді за 1991 рік не було пункту про авторський гонорар. “Коли будувався пам’ятник, питання про авторську винагороду не стояло, інакше його включили б у кошторис”, – каже начальник юридичного відділу мерії Петро Манюк. До того ж з’ясувалося, що платити скульпторам доведеться, можливо, зовсім не мерії.
Організатор будівництва пам’ятника Шевченкові, громадянин Канади Василь Іваницький заявив, що будівництво проводив Український громадський комітет будови пам’ятника Тарасові Шевченку у Львові і саме він повинен бути відповідачем у даній справі. Крім того, за словами Іваницького, будівництво проводили не брати Сухорські, а аргентинський скульптор Євгеніо Сабіо. І головне – на оплату праці Сухорських Комітет уже витратив близько 100 тисяч доларів.
Володимир Сухорський заперечує усі ці аргументи: “Насамперед в угоді з міськвиконкомом за 1991 р. зазначено про наш авторський гонорар. Щодо Іваницького, то він виглядає смішно. Адже він є організатором, а не замовником. Ми не маємо претензій до організатора, то чому він повинен бути відповідачем? Аргентинський скульптор справді працював разом з нами над пам’ятником – допомагав виконувати технічний процес, створення гіпсової форми. Це не є творча робота, у нас на фабриці є окремі люди, які цим займаються”. Володимир Сухорський також твердить, що з вересня 2000 року мерія вже почала виконувати рішення суду і виплатила близько 10 тисяч гривень.
До речі, з’ясувалося, що пам’ятник Шевченкові у центрі Львова нікому не належить – місто не прийняло його на баланс.
|
|
