Подарунок для Папи
Іван Павло ІІ під час візиту до Львова отримає в подарунок унікальну ікону, яку знайшли на горищі старої сільської церкви
ДУХОВНІСТЬ
Під час роботи над виставкою сакрального мистецтва “Врятовані від загибелі і забуття”, яка проходила в рамках підготовки до візиту в Україну Папи Римського Івана Павла ІІ, в організаторів – єромонаха Севастіяна, народного депутата України Тараса Стецьківа і директора мистецького об’єднання “Дзиґа” Маркіяна Іващишина – виникла ідея запропонувати міській владі у подарунок одну з унікальних ікон з колекції “Студіон”, а саме ікону середини XVI століття “Попелівська Богоматір”, з тим, щоби після консервації та виготовлення копії-реконструкції ікони-оригіналу обидві ікони можна було б подарувати Папі Римському як цілісний експонат.
15 лютого на сесії Львівської міської ради “Попелівську Богоматір” урочисто передадуть міському голові. Кореспондент “Поступу” зустрівся з куратором виставки “Врятовані від загибелі і забуття” єромонахом монастиря Студитського уставу отцем Севастіяном, який, власне, і знайшов ікону, що репрезентуватиме Львів у Папській скарбниці, на горищі старої церкви у селі Попель, що поблизу Борислава.
– Отче, Ви постійно займаєтесь мистецькими проблемами?
– Я часто проваджу духовну науку для священиків. Це, як правило, аудиторія з 50-70 отців. Завжди в тих реколекціях дві третини часу присвячую мистецьким темам: оформленню храмів, впливові інтер’єру храму на духовість нашого народу. Тоді народжуються дискусії. Особливо в наш час, коли є священики з різних шкіл. А крім того, дуже часто священики залежні від своїх парафіян, які мають права на храм і самі кличуть до оформлення усіляких богомазів.
– У цьому можна переконатися, зайшовши в деякі львівські церкви…
– Оформлення здійснюється згідно з особистісними симпатіями та смаками. Таким чином, наші храми занечищують усілякі кітчі – “малярство” теперішнього часу, квіточки, немистецькі вишивки. Тож не дивно, що страх проймає, коли ми заходимо до деяких храмів. Але в сьогоднішній час є храми, оформлені у гідний спосіб, з яких можна брати приклад. Наприклад, це відреставрована до первісного вигляду Архикатедра нашої Церкви – собор Св.Юра.
– Ідучи в світ, Ви маєте до діла з політиками. У даному випадку моє запитання стосується Тараса Стецьківа, з яким Ви працювали над організацією виставки “Врятовані від загибелі і забуття”, а тепер ще й працюєте над підготовкою “Попелівської Богоматері” до передання міській владі. Якими критеріями Ви послуговуєтеся в такій співпраці і наскільки гостро ця проблема стоїть в УГКЦ?
– Пан Стецьків є депутатом Верховної Ради і прямим державним політиком. Він іде назустріч Церкві – Церква йде назустріч йому. У тому випадку, коли він допомагає Церкві – організувати виставку, представити народові нашу духовну спадщину, – у нашій співпраці нема політики, у нас є одна ідея. Якби було більше таких мужів, як Тарас Стецьків, які дбають про нашу культуру і духовість, – а це не тільки виставки мистецьких творів, – це була би політика, але чиста політика, яка не нищить, а будує.
Для багатьох людей у світі великою новиною є те, що ми не десять років існуємо, а можемо представити твори ще від XIV століття. Завдяки пану Тарасові Стецьківу ми сьогодні могли ще раз представити ці твори, і ця виставка у “Дзизі” була однією з найґрандіозніших наших виставок, на якій було найбільше відвідувачів. Були закиди, мовляв, такі твори мистецтва треба виставляти в храмі або при монастирі, але ж у церкву прийдуть побожні люди, які завжди ходять, а в галерею прийшли ще й такі, які, може, рідко ходять до храму. Я майже щодня тут був і бачив, з яким зацікавленням туристичні групи зі Східної України, Польщі оглядали цю виставку. Я безмежно вдячний пану Тарасові Стецьківу за те, що він допоміг виставити ці твори для людей.
– Приблизно в той самий час, коли готувалася виставка в “Дзизі”, і, водночас, у сам розпал “касетного скандалу” патріарх УПЦ КП Філарет вручив орден Святого Володимира міністрові внутрішніх справ Юрієві Кравченку. Моральність такого кроку є сумнівною. Наскільки часто духовні особи у співпраці з нашими політиками постають перед моральним вибором?
– Мені важко сказати про це нагородження Кравченка, це особиста справа УПЦ КП. Напевно, за щось він ту нагороду заслужив. Я вважаю, що Церква має давати якісь відзнаки, коли реально вкладена праця у відродження духовості нашого народу, як-от Тарас Стецьків. Я для нього медалей не маю, тому молю за нього Господа Бога.
Розмовляв Остап БАРКА
|
|
