Концертне турне ансамблю "Віоліно"
СХІД-ЗАХІД
Роман МЕЗИНСЬКИЙ
Низка концертів ансамблю скрипалів “Віоліно” (Харків-Дніпропетровськ) визначними культурними центрами Західної України видалася обопільно цікавою як для самих музикантів, так і для слухачів з Івано-Франківська, Коломиї, Славська, Дрогобича, Ужгорода, Львова. Репрезентувало творчість слобожанців Львівське товариство Ріхарда Ваґнера (ЛТРВ), яке не вперше вже долучається до організації цікавих музичних імпрез у нашому місті.
Це товариство, що належить до Міжнародної асоціації ваґнерівських товариств, у центр своєї уваги ставить високу музику, творчість геніального композитора Р.Ваґнера, світ зірок українського та світового музичного мистецтва. Сприяючи духовному розвиткові української нації і підтримці молодої мистецької еліти, Товариство намагається пропагувати Львів і музичні досягнення України в контексті Європи та світу. Упродовж
7-річної діяльності товариства у Львові
14 митців отримали Міжнародну Ваґнерівську стипендію, що вважається одним з найпрестижніших відзначень у світі музики. Основним досягненням Львівського Ваґнерівського товариства, що орієнтується на утвердження високого статусу українського мистецтва у світі, є цикл концертів за участю лауреатів Міжнародних конкурсів “Серенада в Італійському подвір’ї”, підтримка конкурсу молодих скрипалів М.Стріхаржа, участь у Міжнародних конгресах, делегування окремих українських виконавців та колективів на фестивалі, конкурси, концертні турне в Німеччині, Італії, Австрії та Португалії. Як повідомив “Поступові” директор Львівського товариства Ріхарда Ваґнера Богдан Котюк, ЛТРВ відоме в Україні та багатьох країнах Європи своєю активною позицією у пропаганді всього справді вартісного і професійного, що творить молоде покоління наших музикантів. Тому не випадковим був інтерес львівських ваґнерівців до такого оригінального прояву музичного життя, як ансамбль скрипалів.
“Це не камерний оркестр, – говорить композитор і музикознавець Богдан Котюк. – Ансамбль скрипалів – досить рідкісне поєднання однотипних музичних інструментів в одному колективі. Для нього і спеціальний репертуар композитори створюють досить рідко, і виразові можливості такого складу значно скромніші. Щоб він звучав на відповідному рівні, у ньому повинні об’єднатися індивідуальності, які можуть співіснувати як одне ціле. Меломани пригадують, що років 35 тому в ЛССМШІ ім. С.Крушельницької такий ансамбль теж існував. Ним керував викладач школи Юрій Гольда, а свідченням високого рівня виконавства було те, що композитори спеціально писали твори для львівського ансамблю скрипалів! До речі, саме цей твір незабутнього А.Кос-Анатольського, подарований свого часу вихованцям Ю.Гольди, неодмінно ставав кульмінацією кожного з концертів ансамблю “Віоліно” зі Східної України. У Дніпропетровську не так уже й багато музичних організацій. У 2-мільйонному центрі української енергетики, важкої індустрії, ракетобудування і “розпліднику” державно-політичних лідерів немає вищого музичного навчального закладу. А ось ансамбль скрипалів є! І не просто ансамбль, а ціла організація, яка вже 25 років гуртує, виховує та опікується скрипалями. Це дитячо-юнацьке музичне товариство “Віоліно”.
Сьогодні це громадське об’єднання налічує уже понад 90 учасників. “Віоліно” гуртує не лише скрипалів Дніпропетровська. Воно має свої відділення і в Павлограді, і в Харкові. Декілька студентів харківського “Віоліно” вже були учасниками II Фестивалю старовинної музики Collegium musicum, який проводило Львівське товариство Ваґнера 1998 року. Тоді вони були випускниками Дніпропетровського музучилища й Галичина їм видалася справжнім дивом.
Цьогорічні гастролі залишили такі ж враження. Найпрестижніші концертні зали Львова, які орендувало товариство Ваґнера (Будинок органної та камерної музики, Домініканський собор, палац Корнякта), храми та музеї Львова, ажіотаж телекомпаній довкола виступу “Віоліно” в Івано-Франківську, тепло і доброзичливість студентської переповненої зали Дрогобича. Філармонійна строгість і неповторний смак ужгородської кави, мистецька атмосфера такої маленької і, водночас, такої значної для культури України Коломиї – це далеко не повний перелік вражень молодих скрипалів з “Віоліно”.
Два тижні зимових канікул були для студентів та аспірантів Харківського інституту мистецтв сповнені незабутніх відкриттів. Інтерес галичан і закарпатців до скрипалів з лівобережжя був непідробним. Їх вітала оплесками вдячна публіка на всіх концертах, а особливо солістів Сергія Сандюка та Олену Ліб із Сонатою для двох скрипок соло соль-мажор А.Вівальді – окрасою фестивалю “Екстрім” у Славську. Окрім того, екскурсії і творчі зустрічі, скарби музеїв і дух історії, що збережений у замках “Золотої підкови” (Олесько, Підгірці, Золочів, Свірж), запис телепрограми “Камерата” на ЛТБ, смачні галицькі страви – усе це сформувало образ краю, який назавжди запав у душі молодих харківських музикантів.
“Такої концентрації культури, – зауважив соліст ансамблю “Віоліно” Сергій САНДЮК , – мистецьких й архітектурних шедеврів, як у Львові, ніхто з нас навіть не міг собі уявити. Мене від надміру мистецьких вражень рятувала телекамера. Відеокасети з “львівських канікул” стануть предметом насолоди й пізнання на майбутні роки”.
Так, звісно, час спресовує пережите в єдиний образ-символ, а цим символом Західної України, як вдало сформулювала концертмейстер “Віоліно” піаністка Ніна Іванова, є “патріотизм, який до відвідання Галичини для нас був лише ходульною ідеологічною установкою, і тільки тут ми усвідомили справжню суть цього поняття”. Якщо таким був підсумок молодих людей з Центральної та Східної України (а у складі “Віоліно” тепер виступають вихідці з Дніпропетровська, Мелітополя, Криму, Луганська, Харкова, Нікополя), то можна твердити, що акція мала успіх насамперед через спілкування і пізнання. Цим свій символічний внесок у підтримання соборності культури зробив і концерн “Регіони України”, за підтримки якого стало можливим концертне турне.
Професор ЛМА, лауреат багатьох міжнародних конкурсів скрипалів Лідія ШУТКО вважає, що “цей колектив є по-справжньому професійним, і свідчення тому – глибоке проникнення музикантів у стиль виконуваних творів, при тому, що програму “Віоліно” сформовано ще з музики різних епох і різних національних шкіл”.
Керівник Львівського камерного оркестру Perpetuum mobile професор Георгій Павлій зазначив: “Вражає не лише репертуар ансамблю, бо його треба створити самотужки. І в цьому заслуга керівників – директора-менеджера С. Ліб та професора-керівника з Харкова Л. Холоденка. Вражає пієтет ставлення до музики і скрипки, який вчувається у кожній фразі, у кожній інтонації виконуваних творів”. А отже, голова об’єднання “Віоліно” С. Ліб має усі підстави пишатися досягнутим результатом. Саме завдяки непересічному менеджерському хисту, доброзичливості та любові до високого мистецтва цієї людини стає можливим те, на що в державному бюджеті України не знайшлося відповідної графи – підтримка талановитої молоді.
|
|
