Хорватська опозиція вивела на вулиці Спліта 100 тисяч осіб
ПРОТЕСТ
Святослав ЦЕГОЛКО
Гаазька “залізна леді” Карла дель Понте під час свого недавнього візиту на Балкани зустрічалася не тільки з президентом Югославії Воїславом Коштуніцею, але й з президентом Хорватії Степе Месічем. Загреб, як і Белград, теж причетний до геноциду та проливання крові мирних жителів. У першій половині дев’яностих на Балканах відбулося щонайменше чотири громадянські війни. У громадянських війнах невинних немає, але вони завжди створюють національних героїв.
Одним з таких героїв став 33-літній генерал Мірко Норач, якому під час хорватсько-сербської війни було ледве за двадцять. Прихильники опозиційної партії Хорватський демократичний Союз (саме нею керував колишній президент Туджман) кажуть, що Норач змусив хорватів “не йти на сербському повідку”.
Їхні опоненти, переважно з правлячої Народної партії, переконані, що Норача, попри усі його заслуги, повинні судити в Гаазі.
Одразу після того, як влада дозволила арешт відставного генерала, він кудись зник. Зараз місцезнаходження Норача невідоме. Проте, за повідомленням хорватського тижневика Nacional, Мірко Норач хотів здатися правосуддю, але його вмовили не робити цього найближчі соратники.
У Гаазі 33-літнього Норача хочуть бачити через подання кільканадцяти сербських родин, які звинувачують його у знищенні цивільних мешканців під час оборонної кампанії міста Госпіч. 1991 року Госпіч був поділений на хорватську та сербську частини. Внаслідок “зачистки”, проведеної Норачем, близько сорока сербів досі вважаються такими, що зникли безвісти. Тіла одинадцяти розстріляних таки вдалося знайти та ідентифікувати.
Сто тисяч осіб (до речі, порівняйте з тим, скільки вийшло на Хрещатик 11 лютого) заблокували кілька доріг у місті Спліт та в східному місті Осєку (там, де люди найкраще пам’ятають про недавню війну) і тепер опозиція погрожує піти на Загреб, якщо влада не змінить свого рішення “видати” Норача.
Хорватські опозиціонери посилаються на досвід сусідньої Сербії, де влада відмовила Карлі дель Понте не лише в екстрадиції Мілошевича, але й у видачі всіх військових сербів, що переховуються тепер на території Югославії. У самій Хорватії говорять про те, що, якби попередній президент, Франьо Туджман, був сьогодні живий, “гаазька леді” вимагала б і його голову. Полеміку про це почало, зокрема, хорватське Радіо “Свобода”.
Прем’єр-міністр Хорватії Івіца Рачан, який учора почав офіційний візит до Польщі, заявив, що націоналісти хочуть дестабілізувати ситуацію в його країні. До всіх хорватських католиків звернувся навіть єпископ, просячи примирення. Проте партія колишнього президента Туджмана має намір іти до кінця й захистити “своїх громадян”. Заява про це з’явилася у понеділок.
Показовим є і той факт, що хорватській опозиції вдалося вивести на вулиці сто тисяч осіб, протестуючи проти суду над відставним генералом, а українській опозиції не вдалося зібрати на вулицях Києва навіть п’ятої частини від цієї кількості для протестів проти усієї верхівки держави.
|
|
