Вікно у спальню
ВАЛЕНТИНІВ ДЕНЬ
Степан ШОХАНОВ
У “спальню” тварин людина зазирає з давніх-давен. Цікавість, поєднана з кмітливістю, навчила її підступно використовувати шлюбну поведінку птахів та звірів із мисливською метою. Імітуючи закличний голос самки або самця, людина заманювала коханців, що “втратили голову”, в пастку, підкрадалася до них на відстань пострілу. Сьогодні біологи, що займаються вивченням поведінки тварин, завдяки шлюбним іграм “братів наших менших” можуть краще зрозуміти загальні закони життя. Найпростіший і найсуттєвіший висновок – для всіх тварин (і для людини також) інстинкт продовження роду є найголовнішим.
Мудреці стверджували, що світом керують любов і голод. Біолог сказав би про це інакше: два інстинкти, два вроджені почуття є головними – погамування голоду та, у зрілому віці, потяг до протилежної статі. І те, й інше забезпечує продовження роду.
Іноді кажуть: “Любов з першого погляду”. Чи існує вона? Безумовно. Це миттєве, інстинктивне оцінювання об’єкта за зовнішніми фізичними даними. “Любов сліпа”, – говорять про випадки, коли стає зрозумілим, що вибір виявився випадковим. Так є у людей. А у тварин?
Оцінювання з першого погляду має ті ж мотиви й у тваринному світі. Та можна стверджувати, що помилок при цьому виборі у тварин буває менше, оскільки розуму, таланту, моральних якостей у дикій природі в партнерів не шукають. Помилки при виборі пари зводяться до мінімуму завдяки безлічі різних способів.
У багатьох тварин у шлюбну пору відбуваються турніри між самцями. Найдостойнішому дарують “кохання” самки оленів, тетеруків, антилоп, що спокійно спостерігають за ритуалом. Особисті якості партнерів іноді з’ясовуються не у бійці, а в танцях (наприклад, у журавлів), в демонструванні побудови гнізда, у складному ритуалі залицяння, нарешті, у пісні. Чарівний спів соловейка – не лише закликання самки, не лише сигнал супернику, що територію зайнято: в цій пісні закодована життєздатність співака. Самка за піснею самця може зробити свій вибір.
Природа турбується і про те, щоби не відбувалося спарювання між близькими видами. Іноді таке трапляється, але щоби такі помилки не стали звичними, щоби не зруйнувалися накопичені протягом мільйонів років спадкові програми, кожен вид має певний розпізнавальний знак – зовнішній вигляд, характерну мітку на пір’ї або хутрі, пісню. Та іноді лише нюанси поведінки перешкоджають “помилковим” зв’язкам. Газелі Томпсона та Гранта (Африка) зазвичай пасуться поруч і такі подібні, що відрізнити їх можна лише за зростом. Та “подружніх” помилок тут не трапляється. Самець газелі Томпсона наближається до самки з високо піднятою головою, ніби закидаючи роги на спину. Наречений газелі Гранта йде на побачення, тримаючи роги піднятими вгору. І цього достатньо, щоби не виникнув “нерівний шлюб”.
Є тварини, в яких залицяння вимагає від самця великого терпіння і певних особливих якостей у приваблюванні самки. До них належать широко поширені в Австралії птахи-халабудники. Для ритуалу залицяння самці облаштовують спеціальні майданчики, нагортають горбочки, роблять з трави курінці (халабуди). Місце побачення халабудники прикрашають квітами, пір’ям, мушлями, кістками і всім, що може привернути погляд обраниці.
Ні в кого у природі емоційне забарвлення кохання не може зрівнятися з переживаннями людини, що окрилюють її або примушують почуватися нещасною. Мається на увазі саме кохання, а не те, що прийнято називати сексом. Та у фантастично-різноманітному світі тварин не все однакове. Мить кохання у мух і справді є миттю. Блискавична зустріч – і “парочка” розлітається. Позбавлені емоцій і швидкоплинні зустрічі кротів. Похмуро зустрілися, здійснили передбачене природою, похмуро розійшлися...
Глибоким переживанням супроводжуються любовні перипетії гусей. У складному соціальному житті гусячої зграї пари почувають себе щасливими: гусак несамовито захищає свою честь, охороняє подругу, разом із нею виховує малюків. У випадку загибелі подруги або її зради (це також, на жаль, трапляється!) гусак страждає так, що втрачає почуття самозбереження.
Прихильність на все життя (моногамія) в природі є явищем значно рідшим, ніж полігамія. Багаторічну симпатію один до одного зберігають вовки, койоти, лисиці. Вовчиця, визначивши обранця (іноді саме вона допомагає позбутися суперника), більше нікого до себе не підпустить. Нащадки вовків, собаки, у цьому є цілковитою протилежністю своїм диким родичам. Зберігають вірність один одному пари гусей, лебедів, бобрів і, як не дивно, деяких риб.
У більшості випадків залицяльником у тварин є самець. Проте існують винятки. Ініціативу в любовних іграх “тримають у своїх руках” самки носорогів, страусів, дикобразів.
Є в природі й сексуальна деспотія. Олені та жеребці ревно стережуть свої табуни самок. Морські котики, утворивши гаремні групи, поводять себе як тирани. Самка, що легковажно залишила межі гарему, буде силою повернута на місце.
Слід зазначити, що у світі тварин утворення пар зумовлене лише завданням відтворення собі подібних. Воно є обмеженим у часі. У середніх широтах терміни парування різних тварин різні: у ведмедів – літо, у лосів та оленів – осінь, у лисиць і вовків – середина зими, у польових мишей пристрасті вирують усю зиму. Пора року зумовлюється термінами вагітності. Малюки повинні з’явитися на світ навесні, щоби зміцніти до приходу наступної зими.
Сексуально сприйнятливими у будь-який час (як то є з людиною) вважають мавп-гібонів. Але стосунки у цих мешканців лісів Південно-Східної Азії не безладні. Гібони ніжно прихильні один до одного, ревниві, вони належать до небагатьох тварин, чиї почуття можна назвати коханням.
В інших випадках це слово здається недоречним, настільки прозаїчною, спрощеною, а іноді навіть брутальною виглядає зустріч самця і самки. Проте для нас залишаються невідомими емоції, що передують цій хвилі. Адже й у людському коханні фінал зближення, якщо його розглядати окремо від усього, що йому передує, досить наближений до того, що ми спостерігаємо у світі тварин.
|
|
