Лише дві "бронзи" української команди
БІАТЛОН
Роман ДОРОШ
Чемпіонат світу. Поклюка (Словенія). Естафета. Жінки. 4 по 7,5 км. 1. Росія – 1:29:02.8 (кількість штрафних кіл і додатково використаних патронів – 1+12), 2. Німеччина – +25.5 (2+9), 3. УКРАЇНА – +52.4 (0+5).
Чоловіки. Естафета. 4 по 7,5 км. 1. Франція – 1:12.56.7 (0+6), 2. Білорусь – +31.9 (0+6), 3. Норвегія – +33.0 (3+15)... 13. УКРАЇНА – +4.35.4 (1+11).
От і все. Чемпіонат світу з біатлону вже став історією. Та, на відміну від минулих чемпіонатів, ми не будемо його згадувати як тріумфальний для нашої команди. Ми чекали більшого, адже відомо: коли людину привчать до доброго, тоді її важко від цього відучити. Так і наші біатлоністки: спершу привчили нас до перемог, а тепер їхні невдалі виступи ми сприймаємо як катастрофу, провал. І повірте: нас уже не задовольняють бронзові нагороди, ми хочемо перемог. Але цього разу ми були майже зайвими на цьому святі. І нас уже не влаштовують слова наших тренерів, що знову не вгадали зі змащуванням. Скільки ж можна не вгадувати? Весь чемпіонат у нашої команди були з цим проблеми. Чому у німців, росіян чи французів цього не було?
Ви скажете: у них краще фінансують біатлон. Але ж були часи, коли і наші тренери вгадували зі змащенням, і Зубрилова ставала чемпіонкою світу. То що трапилося? На це питання давати відповідь не нам, а нашим спортивним функціонерам, котрі повинні нарешті визначитися з пріоритетними зимовими видами спорту. Ну, немає у нас сильних ковзанярів, бобслеїстів, стрибунів із трампліна, гірськолижників тощо. То, може, гроші краще виділити на хокей, біатлон, лижні гонки чи фігурне катання, де у нас справи ліпші? Та це тема для іншої розмови...
А зараз повернімося до біатлону. Спершу була естафета у жінок. З перших метрів дистанції стало зрозуміло, що на нагороди претендуватимуть чотири команди – збірні Норвегії, Німеччини, України та Росії. Найбільшого сподівалися від скандинавів, адже вони, за підсумками останніх чотирьох естафет, були незаперечними лідерами. І може, й цього разу команда Норвегії перемогла би, якби не жахлива стрільба Іст ад: три додаткові кола – і питання про нагороди закрите. Загалом, зайві кола бігали всі фаворити, крім українок. Наша команда використала найменше додаткових патронів. Але це їй не надто допомогло – ми лише бронзові призери. А тим часом у німкень завалила стрільбу Вільґельм, і питання з першим місцем перестало бути актуальним: команда Росії вже не втратила свого шансу.
У чоловіків у нас сподівань було ще менше. А зовсім вони зникли після того, як дивно занедужав Андрій Дериземля, і замість нього на другому етапі побіг юний Роман Прима. Саме він своїм штрафним колом і геть повільним бігом “успішно” завалив усі намагання В’ячеслава Деркача “зачепитися” за чільну шістку. Усе стало зрозуміло. Нам уже нічого шукати у Словенії. Не менше проблем було й у чоловічої команди Німеччини. Справді, у німців цілковитий брак молодих біатлоністів, а старше покоління вже не може на рівних змагатися з молодими іноземними зірками. Уже після другої стрільби почалися якісь проблеми зі здоров’ям у Мартіна Морґенштерна. Він кілька разів падав, але все ж таки знайшов у собі сили доїхати до фінішу і передати естафету. Але надто багато часу було згаяно, щоби сподіватися на нагороди. А “золото” вперше за свою історію здобула збірна Франції. Здивували білоруси, котрі завдяки вдалій стрільбі були другими. А замкнули трійку призерів норвежці, котрі, незважаючи на те, що пробігли зайві три кола, програли французам лише 33 секунди.
|
|
