Про "маму" Гаррі Поттера
БЕСТСЕЛЕР
Катерина СЛІПЧЕНКО
У світі продано вже 66 мільйонів примірників. Як і де Дж. К. Ровлінг виготовила цю літературну страву, яка стала золотою? Завдяки своєму героєві Дж. К. Ровлінг забула про свої турботи. Мати-одиначка, яка ще
4 роки тому не мала ані цента, зараз, згідно з даними американського журналу Forbes, є однією з найбагатших письменників світу.
Ця письменниця-початківець дуже швидко досягнула свого феноменального успіху. Після написання нею у 1997 році першого тому “Гаррі Поттер у країні чаклунів” захоплення цим твором дехто називає “поттероманією”. Наприклад, у Франції четвертий том вийшов накладом 500 000 примірників – і темпи продажу відразу ж примусили випустити ще 100 000.
...Її погляд губиться десь там, за склом тераси, серед природи, що мокне під дощем, прекрасної та холодної. Її лікоть примостився на аркуші паперу, рука – під підборіддям. Вона дивиться на своє старе місто. Дитина спить у візочку між кріслом та стіною. На столі з необробленого дерева – філіжанка чаю Earl Grey та цигарка у попільничці. Дим заплутується у світлому волоссі молодої жінки, зайнятої своїми думками. За сусідніми столами – студенти-літератори з університету, які збираються у цьому кафе поблизу моста Георга IV – і які не підозрюють, що перші вигадки про пригоди маленького сироти, що народжуються в них під боком, прочитають понад 66 мільйонів дітей. Ні, вони бачать лише сумну молоду маму, яка проводить усі дні зі своєї маленькою дитиною.
Зима 1994 року. 28-річна Джоанн Ровлінг щойно розлучилася. Вона – журналіст-початківець. Познайомилася з батьком дитини у Португалії, де викладала англійську, але зрозуміла, що не може з ним жити. Зі своєю маленькою Джессікою 17 листопада 1993 року вона приїхала в Единбург. Як мати-одиначка вона отримує менше 200 доларів у тиждень. Джоанн розповідає, що ледь-ледь могла дозволити собі квартиру без опалення (зате повну мишей) у бідному кварталі шотландської столиці. Вона також розповідає, що, аби не тремтіти весь час від холоду, вона з дитиною всю другу половину дня проводила в кафе за єдиним горнятком чаю або кави. Саме там вона намагалася примусити існувати на папері маленького 11-річного чоловічка в окулярах, який випадково народився у поїзді.
Таким чином, Гаррі Поттер народився між Манчестером та Лондоном у 1990 році, коли Джоанн покинув її “бой-френд” і вона заховалася у світ дитячих фантазій.
У 1995 році вона почала шукати агента, щоби надрукувати перший том.
Випадково, за довідником, вона знаходить Крістофера Літтла. Дев’ять редакторів відмовили молодій письменниці, коли книгу прийняли у видавництві Bloomsbury. Легенда народилася: молода самотня мати перемогла демонів відчаю.
Тепер вона має власний будинок “середнього класу” на затишній вулиці Единбурга, відвідує елегантні кафе, а цілий світ заздрить цій шотландській Попелюшці нашого часу.
Після всесвітнього успіху книжкові пригоди Гаррі Поттера перекладено 27 мовами світу і продано у 130 країнах. Але вони і далі бавляться в хованки, адже штори на сучасній і теплій кухні у вікторіанському будинку Джоанн завжди опущені, а сам дім не виявляє жодних ознак життя. Ніхто з сусідів не може ані підтвердити, ані спростувати присутність респектабельної міс Ровлінг. Проте її 7-річна донька вчиться в одній з единбурзьких шкіл. Джессіка витрачає купу часу, щоби переконати своїх друзів у тому, що вона не знає, якими будуть нові пригоди Гаррі, бо її мама тримає їх у таємниці, за сімома печатями. Атакована ордами фанів у коротких штанцях, мама Ровлінг так само швидко, як і Гаррі Поттер, вміє орудувати своєю чарівною мітлою.
Як і до свого злету, вона живе самітницею, бранкою свого натхнення. А її шаленими статками розпоряджаються банкіри. Ніхто не знає, що вона робить зі своїми мільйонами. Відомо лише, що 500 000 фунтів стерлінгів вона передала британській асоціації, яка підтримує матерів-одиначок.
В її способі життя немає нічого екстравагантного. Вона не схожа на зірок кіно, які проводять половину свого часу у дорогих магазинах. “Одного разу, – розповідає вона, – мені захотілося зайти в розкішний маленький бутик, щоби купити жахливо дорогу дрібничку, не спитавши попередньо про її ціну”. Це сталося, коли вона гуляла шикарною Принс-стрит. Вона зайшла у ювелірний магазин – і тепер перстень з аквамарином, з яким вона ніколи не розлучається, став її талісманом. І це – єдиний зовнішній знак її успіху. Хоча – ні: є ще її новий лондонський будинок.
Міс Ровлінг має 6-кімнатний дім із басейном, оточений 24-ма колонами, які працюють як сонячний годинник, у кварталі Кенінгстон, неподалік від Мадонни.
Він обійшовся їй у 3,5 мільйона доларів. “Коли я виросту, то буду принцесою”, – щоранку казала маленька Джоанн своїм батькам. “Але ж, – відповідав батько, робітник з Rolls Royce, – принцеса – то не професія”. Але Ровлінг описує не історію принцес, а історію маленького кмітливого хлопчика. Цвинтар на околиці Брістоля був улюбленим місцем ігор маленької Джоанн та її друга, сусідського хлопчика... Поттера. У 6 років дівчинка пише свою першу книгу у шкільному зошиті. Її мати, наполовину шотландка, наполовину француженка, її зберегла.
Сьогодні Джессіка засинає під казки про маленького учня чаклуна. “У той день, коли я відчую, що Гаррі Поттер занадто заволодів життям Джессіки, я його вб’ю. Навіть якщо мільйони дітей попросять мене написати продовження, я просто відповім: “У першу чергу я – мама Джеcсіки, а вже потім – Гаррі Поттера”. Проте міс Ровлінг сподівається, що цей день не настане. Принаймні у сьомому томі Гаррі все ще живий. Miс Дж. К. Ровлінг ще не досягнула вершин своєї слави: “У той день, коли хтось скаже: Ви написали мою улюблену книгу, яка мені сниться”, – я зрозумію, що стала справді відомою письменницею”.
|
|
