Зробіть усе, щоб зберегти сім"ю
НАПІВРОДИНА
МАЙКЛ
Корінна львів’янка в третьому коліні, Ірина С. не належить до типової категорії наших сучасниць. Вона належить скоріше до тих, кого можна вважати неприємним винятком, який останнім часом усе частіше і частіше перетворюється в норму. Одинока мама, яка самотужки виховує свого майже дорослого сина.
– Пані Ірино, ми знайомі з вами вже не один рік, скажіть відверто – ви не жалкуєте, що залишилися самі, без чоловіка, адже у вас був шанс усе змінити?
– Жалкую, не жалкую, про це вже не варто говорити після того, як пройшло стільки часу. Одне я можу сказати з великою чи, правильніше сказати, з повною певністю: за тим чоловіком, батьком мого сина, я не жалкую. Щодо того, чи змогла я знайти людину, з якою могла збудувати щасливу сім’ю, то це невідомо. Хто ж його знає. Все може бути.
– Добре, а в чому полягає головна проблема чи труднощі виховувати сина одній, без чоловіка?
– Напевно, найбільша проблема полягає в тому, що є ситуації, у яких замінити чоловіка, батька не може ніхто, ні бабця, ні мама, ніхто. Наприклад, як привчити його до дисципліни? Як перевірити, чи він, часом, не почав курити, подібно, як його ровесники в школі? Тут мої слова і моя лінія поведінки не підходить. Або, наприклад, він почав захоплюватися радіотехнікою, авіомоделюванням, позаписувався на якісь гуртки, студії. Я ж у тому нічого не петраю, як я можу йому допомогти, коли він мене запитує? А він задає мільйон різноманітних запитань, на які у мене немає відповіді. Чи приходить він недавно зі школи і говорить, що в нього буде трійка з фізкультури. Що, я маю з ним кроси бігати чи підтягуватись? Та сама присутність у домі сильного підтянутого чоловіка стимулює дитину. У неї є приклад для наслідування. Він фізично бачить, яким має бути, коли виросте.
Звичайно, я все це розумію, що наші чоловіки через одного – алкоголіки і шизофреніки і від них удома, скоріше, самі збитки, ніж користь. Скурений і спитий чоловік не може бути прикладом для наслідування. Так що в тому, що я сама, без чоловіка, є досить великий позитив. У мого благовірного на першому місці не стояла проблема боргів, на першому місці в нього стояла проблема грошей. Він витрачав не свої гроші. Причому, це були великі суми. Люди йому вірили і давали в борг. Він міг переконувати людей. Був у нього такий дар. Можливо, професія зобов’язувала – він був ювеліром. Підпільним ювеліром, таким, що працює удома. Такі речі можна робити на кухні. Головне, щоб була газова плита справна. Крім того, він ще й маляром був, художником і графікою займався. Взагалі, чим він тільки не займався. Одна біда – вдома він рідко ночував та й грошей ніяких не приносив, а скоріше, навпаки. Єдиний плюс – його не цікавили жінки. Ну, я так думаю. Він був не до того. Як це сказати делікатно і дипломатично. Слабенький він був. Не Казанова, ніяк не Казанова.
Я готова була йому пробачити все заради однієї мети – синові потрібен батько. Все. Але він скотина, я вибачаюсь, цього не розумів, не цінував моєї доброти. Найгірше навіть не це, найгірше те, що він на малого не звертав ніякої уваги, не приділяв йому часу. Малий тягнувся до нього, хотів, щоб той десь з ним пішов, але він був завжди зайнятий, у нього завжди були якісь справи, в нього ніколи не було вільного часу. Малий, по суті, натикався на стіну байдужості.
– Невже все так зле, невже у вас ніколи не було з ним якихось світлих моментів, адже якимось чином ви зустрілись і одружилися? Це ж не був шлюб з примусу, я маю на увазі особливі обставини, наприклад, вашу вагітність, розподіл після диплома чи з користі – заради грошей. Хіба між вами і вашим чоловіком, тепер колишнім, не зашпорталось кохання, пані Ірино?
– Зашпорталось, зашпорталось, ще й як зашпорталось. Молоде діло не хитре. Це не означає, що я була зелена, як бамбук, і нічого не бачила. Бачила, але не здогадувалась, що він настільки артист, що все це слова. Повторюю, у нього є дар переконання, і не я одна була його жертвою. Тверезіші люди “клюнули” на його чари. Крім того, він не виглядав таким зношеним і потертим, як зараз. Тоді він, правда, курив, але ж не пив у таких дозах, мало не щодень. Як можна розпізнати причини занепаду в такій молодій і квітучій людині? Повір моїм словам, мудрість, вона приходить не відразу, а з роками. Ми всі заднім числом такі геть досвідчені, все можемо передбачити. Ти подивись на сьогоднішніх, на теперішніх дівчаток, та ж вони стають на ті самі ґраблі. Як їм пояснити дубову істину, що не все те золото, що блистить. З часом усе зазнає змін. Не обов’язково на краще.
– Ну, а така річ, як матеріальне питання? Все-таки двоє працюючих людей – це не одна. Як ви собі даєте раду в наші нелегкі часи?
– Це, можливо, не найкраща відповідь, яку ви сподіваєтесь отримати. Коли він пішов, а фактично, втік, як останній боягуз, мені навіть легше. Я знаю, що мої гроші ніхто без дозволу не візьме і все буде нормально. Питань немає, сама я заробляю мало, недостатньо, тому помагають батьки. Причому, його батьки досить суттєво. Вони люди заможні і, правду кажучи, я з ними в досить хороших стосунках. Чому в них, у цілком нормальній сім’ї виріс такий дивний син, вони пояснити не можуть. Це для них також великий психологічний удар, я б не побоялась цього слова,– травма. На закінчення хочу додати, що моя доля є досить незавидною, є багато інтимних і психологічних моментів, про які я не буду говорити, це не для газети, не для виставляння на люди, кожен по-своєму дає собі раду в цій дуже, дуже непростій і заплутаній ситуації. Якщо можете, зробіть усе, в розумних рамках і рамках моралі, щоб зберегти сім’ю. Дитині потрібен батько, а жінці потрібен чоловік. Природу неможливо обманути і вона не терпить порожнечі. Сім’я – це коли є всі: і мати, і батько, і дитина. Не забувайте про це ніколи. Особливо це стосується молоді, яка тільки вступає в життя. У них усе ще попереду. Хай вони будуть щасливі.
|
|
