BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 9 ЛЮТОГО 2001 року |

Смерть шістдесятників

ДОНІЙ

Шкода. Завжди шкода прощатися з міфами. Нинішні події часто порівнюють зі студентським голодуванням 1990 року. Але тоді, окрім молодіжного – певною мірою навіть дещо божевільного – запалу, був старий, розбитий паралічем Олесь Гончар, який зважився кинути на знак підтримки студентів свій партійний квиток. Обтяжений минулим колабораціонізмом із режимом, він за один цей свій вчинок має більше право залишитися “світлою плямою” в українській історії, аніж за свій розрекламований, але занудний “Собор”.

Злам тисячоліть зруйнував міф про шістдесятництво. Це був міф про інтелектуалів, що не бояться засвідчити свою позицію. Їх не було багато. Їхньою зброєю була не агресія, а талант. А на вістрі їхньої зброї було Слово. І все, що їм треба було робити, – це лише те єдине, що вони вміли, –
не мовчати. І ось, коли суспільство як ніколи потребує голосу моральних авторитетів, всі раптом оніміли.

Це не щодо моральності діючих політиків і владоможців. Зрозуміло, що ніхто не зможе нічого закинути щось особам на кшталт Кравчука. Колишній ідеолог зможе орально вивернутися з будь-якої ситуації. Треба було – захищав Союз, ситуація змінилася – обґрунтовував державність. Нема сумнівів, що за перемоги будь-якої зі сторін він опиниться тільки серед переможців. Ще кумедніше було б критикувати кого-небудь на зразок Потебенька, ані моральний, ані інтелектуальний рівень якого не викликає ніяких сумнівів. Це було б, як кажуть, “нижче плінтуса”. Все одно, як коли б за столом у пристойній компанії ви повели б розмову про асенізаційні спроможності вашого зливного бачка в туалеті. Не йде мова і про керівників націонал-демократичних партій. Хто знає, з чим пов’язана двоїста позиція Костенка, Стецько, Удовенка, Пинзеника?
Навіть не обов’язково, щоби на кожного з них в Адміністрації Президента і справді була своя папка компромату. Логіка політичної боротьби не завжди дозволяє радикальні кроки, хоча, безперечно, трохи прикро. Де-факто функцію політичної опозиції замість них на себе перебрала журналістика (покоління тридцятилітніх), хоча це й аномально для нормального суспільства. Але ж, окрім політиків, у суспільстві ще мають бути громадські діячі. Політик за своєю суттю хоче завжди подобатися. Тому він не може дозволити собі відриватися від загалу більше, аніж на півроку вперед. А громадський діяч може випереджати суспільство хоч і на два кроки, хоч на десять. Громадський діяч може дозволити собі піти проти більшості й бути закиданим камінням – якраз із боку цієї неосвіченої більшості.

І ось сьогодні, на жаль, умирають старі авторитети.

Що, хіба не розумів Микола Жулинський, що на партгоспактиві у Жовтневому палаці Пустовойтенко і Суркіс виглядатимуть природно, а особисто він – жалюгідно? А де ж Іван Драч? Окрім міністерського портфеля, здається, він обіймає ще й посаду голови Конгресу української інтелігенції... Чи, може, українська інтелігенція з усіх різновидів політичної кризи реагує лише на мовне питання, а решту часу займається відрощуванням бороди? Чорт візьми, а безпортфельні Іван Дзюба та Мирослав Попович чого бояться? Хто тут іще претендував бути моральним авторитетом? Агов!!!

Колись у давній Греції, здається, Солон, приймав такий закон, що за ситуації кардинального вибору заборонялося (мало не під страхом смертної кари) займати угодовську нейтральну позицію. Обов’язково треба було визначитися. А в подальшій історії всі найбільші злочини ставали можливі лише внаслідок загальної апатії. Апатія є співучасником злочину. Це позиція добровільного ґвалтування.

Шістдесятництво було міфом. Міфом про інтелігенцію. І деградація шістдесятництва сприяє остаточній деградації інтелігенції в старому розумінні. Кілька днів тому в Київському національному університеті імені Шевченка на одному з факультетів, де викладає моя дружина, декан зібрав викладачів – і намагався їх інструктувати, щоби слідкували за тим, аби студенти не брали участі в акціях – “самі знаєте яких”. У Рівненському університеті взагалі вже повиключали студентів-“опозиціонерів” (авжеж, абсолютно безвідносно до їхньої політичної діяльності). По телебаченню постійно почали надходити повідомлення про звернення обласних рад, “громадськості, трудових колективів” проти різних рішень Верховної Ради (і, зокрема, проти неблагонадійного Закону про вибори). І вже для абсолютної аналогії з конвульсуючим СРСР по тому ж ТБ почали крутити інтерв’ю з перехожими, що, мовляв, треба не мітингувати, а більше працювати. Єдина відмінність полягає у тому, що тоді, в жовтні дев’яностого, ще й конкретизували: “студенти краще б картоплю збирали”. Повторення ніколи не лякали. Прикро інше. Як же швидко система змогла асимілювати колишніх борців за незалежність! Так умерли шістдесятники. Умерли невчасно – і вмерли безславно. Це не протиставлення різних генерацій одна одній. У кожному поколінні вистачає своїх героїв і своїх Юд. Умерло шістдесятництво – як міф про покоління інтелігентів-борців за демократію. Вмирають старі міфи про те, що всі, хто боровся за незалежність України, і всі, хто розмовляє літературною українською, насправді є демократами.

Умирає авторитет тих, кому довіряли. Я не скажу, як Головатий, що я більше не хочу жити в цій країні. Я якраз хочу в ній жити. Але я хочу жити в країні та в суспільстві, де ще можна комусь довіряти.

Нинішні події дадуть нових героїв і нових лідерів. Але це абсолютно не гарантує того, що у своїй подальшій діяльності вони засвідчать свою відданість інтересам демократії і свободи. На жаль, існуюча радикальна опозиція також дуже неоднорідна і за складом учасників, і за їхнім рівнем. Але принаймні у них буде шанс стати новим міфом.

Нація потребує позитивних міфів. Але ще більше нація потребує позитивних вчинків.

Олесь ДОНІЙ, Київ

POSTUP - ПОСТУП
№23 (681),
9 ЛЮТОГО 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Міська рада звернулася до Президента та Верховної Ради
·Стихійний напад на Білий Дім

ПОГЛЯД
·"Львів завжди був попереду подій..."
·Освітяни готуються до страйку
·Смерть шістдесятників

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Райони-"двієчники" розпрощаються з головами
·Інноваційні борги шукатимуть правоохоронці
·Транспорт працював екстремально
·КІЛЬКА СЛІВ
·Четвірня новонароджених живе без газу і тепла
·Львівські правоохоронці відшукали зниклого поляка
·Квартири можна придбати в кредит
·"Електрон" вироблятиме сучасні контейнери для сміття

ПОСТУП З КРАЮ
·АРХІВАРІУС
·Що приховують красиві фасади?
·Знову про нічийний будинок
·Генпрокуратура спростувала сама себе
·Іранські перспективи України
·Опозиція замислила імпічмент?
·КРАЙ

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Відкрито доступ до таємних архівів
·Росія - загроза №1 для США
·Серби спалили опудало Солани

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·МВФ не дасть Україні 187 мільйонів доларів
·Дорога обіцянка у 5 мільярдів доларів
·Податкові служби намагаються усувати власників успішних підприємств
·ЕКОНОВИНИ

НАС 800 ТИСЯЧ
·Зробіть усе, щоб зберегти сім"ю
·Життя, посвячене Богові

АРТ-ПОСТУП
·Сто років юності
·Не сага про Форсайтів
·Малюнкові листи від Лесі Квик
·Хто не знайомий із музикантом року?

АВТО-ПОСТУП
·НОВИНКИ
·Судитися з автогігантами можуть не лише американці
·Якщо не можна, а хочеться...

СПОРТ-ПОСТУП
·Володимир Кличко битиметься з Деріком Джефферсоном
·Афганських боксерів примусили запустити бороди
·Справа про хабарі закрита
·Матч із участю українців знов обслуговуватиме іспанець
·Нарада з проблеми трансферних реформ не дала результатів
·Бекер заплатить 6 мільйонів
·Дружина Сабоніса буде сидіти
·ФУТБОЛ

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Гітара - не фіговий листок
·Свята Брітні?

 


ремонт клавиатуры ноутбука в Санкт-Петербурге