На стежках світляних...
ТЕАТР
17 і 18 лютого на сцені театру
ім. М. Заньковецької подвійна прем’єра. Прем’єра вистави і прем’єра нового творчого колективу “Небо”, створеного Марією Верес.
У вівторок у кафе “Візантія” відбулася прес-конференція для львівських журналістів, на якій організатори театру представляли акторський склад, зайнятий у виставі “Офіра” за п’єсою Юрія Липи. Це єдиний драматичний твір цього автора, який не був друкований. Писав його Ю.Липа після опрацювання історичних дослідженнь архівних документів козацької доби, бо ще
1917 року у видавництві “Одеса” з’явилася друком праця молодого гімназиста “Гетьман Іван Мазепа (життєпис)”. Текст п’єси підготувала Марта Липа-Гуменецька, яка в преамбулі до неї зазначає: “Поетична драма “Офіра”, що передає колорит подій за часів гетьманування Івана Мазепи, написана Юрієм Липою у Познані (Польща) 1927 року. Мова у драмі “Офіра” тяжіє до середньовіччя, це старокозацька мелодійність або високий натхненний стиль, це звучання далеких для нас часів, але сприймаються вони “до серця”, особливо монолог Мотрі Кочубеївни чи палкий монолог самого гетьмана Мазепи. Не відоме й досі ніким не занотоване, так гадаю, Мотрине бачення будуччини і потойбічних сил. Очевидно, що Юрій Липа не вигадав таких речей. Працюючи з архівними документами, спогадами про гетьмана Мазепу, він добре вивчив старокозацьку мову... Хай би сповнилися пророчі слова гетьмана у цій поемі: “Хай мине Росія, твір рабів лукавих” та “Всесвітнім огнищем наново встане КИЇВ” – і возвеличиться ім’я Мазепи в віках на Україні!”.
Організатор театру “Небо” Марія Верес так пояснила зародження колективу: “Наш колектив формувався упродовж року. До праці приступали фахівці , щоправда , кожен у своїй галузі: я як художник, моя донька Ірина як сценограф і костюмер, бо вона давно вже захоплюється батиком, Юрко Волощак як літературний агент, який звів нас із Мартою Липою. Від неї ми отримали текст п’єси, але не встигли здійснити постановки у травні на 100-річчя від дня народження . Так, нам було важко, але ми не хотіли спинятися на клубному рівні. Прагнули вищого. І в художників, і в акторів була потреба творчого самовираження. Під егідою “Неба” об’єдналися люди, спраглі творчості. Цікаво, що театрознавці переконували нас у тому, що п’єса не надається до сценічної постановки. Ми вирішили ризикнути, запросивши стати режисером цієї вистави лауреата премії ім. І. Котляревського Тараса Жирка. У нас була майже дитяча потреба гри. І свій театр ми заснували, щоб, за словами самого Ю.Липи, “самими іграми дивуючи Європу...”, почути себе у європейському громадянському суспільстві, де творча людина може самовиявитися саме в такий спосіб. Навіть якщо довкола не надто сприятливі умови. Коли я погодилася самотужки фінансувати цей проект , то ще не уявляла докладно, у що це може вилитися.
Але відступати пізно. Знайшлися кошти ( ми інвестували їх самі, це наша особиста офіра) і на декорації, і на костюми. Відповідно до поетики драми, візуальні образи вирішено в абстрактному ключі, усі розписані в батиковій техніці костюми – символічні. Так само символічними є й інші елементи оформлення. Основні образи вистави також трактовані символічно, як поле гри між чорними і світлими силами. Сподіваюся, шлях театру “Небо” проляже “світляними стежками” чистого мистецтва”.
|
|
