BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 6-7 ЛЮТОГО 2001 року |

Хто стоїть за "касетною справою"?

БЕЗ СЕКРЕТІВ

А.В.Реаліста

Усі логічні міркування зроблені людиною з головою на плечах на основі аналізу винятково загальнодоступних в Інтернеті фактів і документів. Автор не має жодної ексклюзивної інформації, яка може підтвердити або спростувати, що викладено.

Білоруська паралель

За неповних 10 років незалежності ми вже встигли до неї звикнути. Звикнути настільки, що українські політики і журналісти розглядають поточний скандал через незнання або свідомо абстрагуючись від знакових подій, що відбуваються одночасно в сусідів. Хоча, якщо уважно ознайомитися з фактами, важко не побачити аналогії в розіграному в сусідніх державах сценарії.

У той час, коли в Києві автомашина з номером 07309 КВ уже демонстративно стежила за Ґонґадзе, а до його колег уже робили візити співпрацівники міліції, у Білорусі по дорозі з дому до аеропорту Мінськ-2 зник співпрацівник білоруського корпункту ГРТ телеоператор Дмитро Завадський. Це відбулося 7 липня 2000 року, і в його зникненні було ще більше дивного і незрозумілого, ніж у зникненні українського журналіста.

До пошуків Завадського підключилася і російська сторона під спеціальним контролем міністра Володимира Рушайла. Проте жодних результатів пошуки не дали. Колезі і другові Завадського Павлові Шеремету хоч якоюсь єдиною аргументованою версією здалася можливість причетності до зникнення Завадського білоруських спецслужб.

А 20 листопада 2000 року (зверніть увагу на дату! – можливо, саме цього дня Україну покинув Микола Мельниченко) усі білоруські ЗМІ одержали електронною поштою анонімного листа від “офіцера Комітету Державної Безпеки Республіки Білорусь”.

У листі аноніма наводилися переконливі факти того, що викрадення і наступне вбивство Д. Завадського організували і здійснили сили служби охорони Президента Лукашенка. Слідчим із КДБ удалося впритул наблизитися до розкриття злочину, скоєного щодо Д.Завадського, зокрема було знайдено його тіло “у лісовій зоні недалеко від Мінська”, проте “ексгумації тіла Д.Завадського не відбулося. Її не дали провести слідчій групі керівництво Ради Безпеки й особисто Президент”.

Далі анонім з білоруського КДБ згадує про факти, що, як і у випадку з фігурантами плівок Мельниченка в Україні, повинні бути відомі тільки вищим посадовим особам. Як і в Україні, самотній і чесний герой “з органів” намагається відкрити очі громадськості на маніакальні пристрасті до убивств об’єктивно ні в чому не винних журналістів глави своєї держави.

Реакція білоруських вищих кіл на анонімку, що пішла (привселюдна і конфіденційна), до болю нагадувала те, що через тиждень відбувалося у вищих кабінетах Києва. Поява анонімного листа викликала справжню паніку. Прес-служби відмовлялися від коментарю. Голова КДБ В.Мацкевич попросив “не ставити його в незручне положення”, генеральний прокурор Білорусі О.Божелко заявив, що в нього немає часу займатися анонімками.

Президент Лукашенко вже за два дні визнав, що “факти, узяті зі службових матеріалів”, у зв’язку з цим закликав органи активізувати пошуки злочинців і пригрозив: “Не розкриють злочину – прокурори, котрі ведуть слідство, КДБ, МВС – на “усю котушку” одержать”. Уже 27 листопада в Мінську пішла серія голосних відставок непрямих фігурантів анонімки – держсекретаря Ради Безпеки В.Шеймана, голови КДБ В.Мацкевича і генерального прокурора О.Божелка.

Можна і цілком природно буде зробити припущення, що Лукашенкові запропонували нові факти або документи, які підтвердили надійність повідомлень аноніма з КДБ. І які, при можливому обнародуванні, не залишили б у широкої громадськості жодних сумнівів в особистій причетності Президента Білорусі до зникнень людей.

“Хто такий Ґонґадзе?”

Є тільки один справжній і бездоганний критерій істини – ті, чиї розмови відбиті на плівках, упізнають себе. Вони знають, що факт розмов у кабінеті Президента, де в цілком непристойній тональності обговорювалася можливість впливу на журналіста Георгія Ґонґадзе, справді мав місце. І саме на такий ефект, а зовсім не на безмежну тяганину плівок по всіляких експертизах, було розраховано.

Міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко та Голова СБУ Леонід Деркач знають й інше – ЧОМУ насправді їх раптово так схвилювала діяльність “Української правди”.

Причиною їхніх розмов був передрук “Українською правдою” матеріалу з російського Сайту www.kompromat. ru від 24 червня 2000 року під воістину пророчою назвою: “В очікуванні КучмаГейту”. У цьому матеріалі, (http://pravda.com.ua/ru/zmi/compromat2.htm) були подані факти про корупційні зв’язки між П. Лазаренком і чинним українським Президентом.

Саме ці факти, а також цілком прогнозований у цих умовах викид додаткового компромату у вигляді достовірних і тому вкрай небезпечних документів змусили Президента всерйоз зацікавитися “Українською правдою” і через кілька днів вимовити у своєму кабінеті фатальне слово: “І ти мені давай це саме, по “Українській правді”...”.

Тепер уже відомо, що за цими словами пішли визначені дії. Ю. Кравченко справді віддав окремі розпорядження своїм підлеглим з метою відстежувати контакти представників “УП” на предмет виявлення джерел компромату, що так схвилював Президента. Як головний ініціатор тієї викривальної публікації підозрювався саме Г. Ґонґадзе.

А прослуховування – це, насамперед, надійний засіб здобування чужих секретів – різноманітної конфіденційної інформації про дії і задуми осіб, яких прослуховують. Постійна і запланована “прослушка” з неминучістю тягне аналіз записаних розмов. З визнання факту прослуховування відомих розмов у кабінеті Президента випливає очевидність того, що вбивство Ґонґадзе могло бути набагато доцільніше не для тих, хто задумав проти нього щось недобре, а для тих, хто про ці задуми вчасно “почув”.

Можливо, Георгія Ґонґадзе викрали й убили, а труп його згодом підкинули з метою неодмінного виявлення цілком не ті сили, за командою яких за ним у свій час було організовано зовнішнє стеження?

“Шенгенский” бранець

Немає жодної потреби звинувачувати народних депутатів Головатого, Шишкіна і Жира в неправді. Відеозапис свідчень майора Мельниченка, що мав місце 7 грудня, радше справді відбувся на території однієї із західних країн.

А про те, що Мельниченко і його сім’я перебувають зовсім не там, де вони в будь-який момент могли б звернутися за підтримкою до урядів західних країн, свідчить ціла низка обставин.

Відсутність контактів із західними ЗМІ. Тим більше, що Мельниченко давав інтерв’ю на радіо “Свобода”.

На чому засновується впевненість, що він діє вільно, а не під шантажем і примусом?

“Шенгенська зустріч” – це помилковий слід, який свідомо залишив злочинець з метою відвести від себе підозри!

Це – свідчення надзвичайного проколу західних спецслужб, що були зобов’язані перешкодити такій зустрічі на своїй території! Були зобов’язані – але не зуміли.

Це – свідчення того, що насправді за вбивствами Георгія Ґонґадзе і Дмитра Завадського коштує та сама страшна сила!

Це – найяскравіший і найпереконливіший доказ того, що “західний слід” у Ґонґадзегейті нам нагло малює “рука Москви!”

І тому доти, поки якийсь представник авторитетного західного ЗМІ не зустрінеться особисто з майором Мельниченком і не підтвердить факт такої зустрічі в одній з європейських країн, доти є всі підстави підозрювати, що насправді Мельниченко і його сім’я перебувають у зовсім іншому місці, назва якого не викликає у нас жодних асоціацій із вільним і демократичним світом.

Можна навіть припустити на перший погляд неймовірне. Майор Мельниченко – не співучасник змови, а лише жертва жахливого збігу обставин. Варіант обнародування аудіозаписів розмов у кабінеті Президента, був свідомо обраний серед серії інших об’єктивних можливостей саме в той момент, коли була отримана інформація про звільнення Мельниченка з президентської охорони з тою метою, щоби піти в бізнес.

Що буде далі? Це, звичайно, у першу чергу знають ті, хто розіграв сценарій і переслідує в ньому свої визначені цілі.

POSTUP - ПОСТУП
№21 (679),
6-7 ЛЮТОГО 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Майор слухав усе
·Народний рух знову втратив Чорновола

ПОГЛЯД
·Генпрокуратура кинула кістку
·Брутальне насильство проти журналіста "Поступу"
·Гей, рухнемо

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Після тривалих снігопадів слід чекати повені
·"Львівводоканал" не бачить потреби в кредитах
·Кожен ринок міста матиме власний паспорт
·В аварію потрапив монгольський дипломат
·КІЛЬКА СЛІВ
·Перебіг грипу відбувається без ускладнень
·Львівщину визнали інвестиційно привабливим регіоном

НАША СТОЛИЦЯ
·АРХІВАРІУС
·Помста наркоділка чи ревнивого коханця?
·Хто платить - той має

ПОСТУП З КРАЮ
·Грип крокує Україною
·Народний рух знову втратив Чорновола
·Лідерам "Батьківщини" погрожують арештами
·КРАЄВИД

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Іванов пророкує нову гонку озброєнь
·Черговий "газпромівський" скандал
·Нові скандали з французькими політиками

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·Україна може й не отримати черговий транш від МВФ
·Нова історія про відмивання "російських грошей"
·Львівська "тютюнка": знову вгору
·ЕКОНОВИНИ

АРТ-ПОСТУП
·Обід з усусами
·Музика вишневого цвіту
·Радість спільного танцю

ВЕРСІЇ У ПОСТУПІ
·Ода "аудіо-козацтву", або
·Хто стоїть за "касетною справою"?

СПОРТ-ПОСТУП
·Несподіванка в Миколаєві
·Збірна Франції - знову чемпіон світу
·Сергій Бубка стрибнув востаннє
·"Галичанка" знову програла "Спартаку"
·Вищу лігу залищать дві команди!
·Шевченка наздогнали на позначці "13"
·ФУТБОЛ

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Болтон - плагіатор
·Нове обличчя Revlon
·Історія макіяжу