Нова історія про відмивання "російських грошей"
На цей раз - через Німеччину
СКАНДАЛ
Богдан ВИВІРКА
Підтвердилися підозри про участь двох російських фірм і провідного регіонального німецького банку у відмиванні прибутків з незаконних валютних операцій, пише німецька газета “Вельт”. Прокуратура міста Дюссельдорф розпочала офіційне розслідування.
Передбачається, що валютні операції у великих масштабах не обмежувалися територією Росії і Німеччини. А представники слідчих органів ФРН говорять про найбільшу “валютну хімчистку”, з якою їм доводилося стикатися останнім часом.
Скандал із відмиванням грошей російських підприємств за сприяння німецьких банків на очах обростає деталями, які дозволяють говорити про вражаючі масштаби нелегальних угод в офшорному бізнесі. Основні закиди адресовані провідному регіональному банку Westdeutsche Landesbank у Дюссельдорфі.
Представники місцевої прокуратури підкреслюють, що в них немає свідчень про злочинні дії співробітників банку, які, ймовірно, були залучені у трансфер нелегальних прибутків.
У таких операціях брали участь, можливо, ще три потужні банки: Deutsche Bank, Dresdner Bank і Commerzbank, а також близько 15 дрібних банків. Рівень їх заангажованості у напівлегальних операціях, за визначенням прокуратури, – від теоретично пасивної участі до конкретної та активної. Є підстави вважати, що за останні три роки у Швейцарію, Люксембург і на Віргінські острови з підприємств (імовірно – Березовського й Абрамовича), переведено понад 15 мільярдів марок (через сам лише Westdeutsche Landesbank пройшло майже 4 мільярди).
Головним відправником грошової маси був російсько-ізраїльський консорціум Trans World Group із штаб-квартирою в Лондоні. Серед інших активних експортерів прибутків називають холдинг “Российский алюминий” і концерн “Норильский никель”. Для прикриття угод використовувалися різноманітні дрібні підставні фірми, а також United Global Bank у Західному Самоа, що насправді не існував. Фінансові контролери Westdeutsche Landesbank з’ясували це випадково, перевіряючи ланцюжок чергового трансферу.
Німецькі банкіри першими звернули увагу на підозрілі великомасштабні переведення валюти з Росії і повідомили про це слідчі органи ФРН. Деякі закордонні рахунки наприкінці минулого року було закрито. Федеральна спілка банків Німеччини застерегла своїх пайовиків від небажаних контактів з російськими концернами, які торгують природними ресурсами, зокрема з Trans World Group.
Німецька газета “Вельт” детально описує історію Trans World Group – одного з найбільш одіозних підприємств Росії останніх 10 років. Концерн Trans World Group раніше контролювали брати Черні разом із Девідом Ройбеном. У Росії про цих людей говорили вже давно. Їх імена пов’язували з організованою злочинністю, через що вони стали персонами нон-ґрата у багатьох серйозних державах світу. Алюміній, незамінний при виготовленні ракет, літаків і супутників матеріал, – це основа, на якій Trans World Group планувала створити світову імперію.
Свою діяльність брати Черні почали ще у 80-ті роки в Узбекистані, у кооперативному русі, але їхній блискавичний злет відбувся на початку 90-х, коли вони відкрили братам Девіду і Симону Ройбенам із компанії Trans World Group дорогу в Радянський Союз, який саме розпадався. Тоді брати скористалися процесами приватизації радянських держпідприємств і стали практично одноосібними власниками найбільших алюмінієвих комбінатів.
У Братську найбільший у Росії комбінат виробляв 875 тисяч тонн алюмінію на рік – під час його приватизації по 33% отримали Лев Черний, Ройбен і адміністрація заводу. На другому за розмірами російському алюмінієвому комбінаті Лев і Михайло Черні отримали по 14%. І вже в 1996 році Trans World Group практично повністю контролювала виробництво алюмінію в екс-СРСР і стала третім виробником цього металу у світі після концернів Alcoa і Alcan.
Алюмінієва імперія була не просто величезною – її структури були настільки розгалужені, що практично ніхто не міг контролювати діяльність сотень філій і дочірніх компаній. Брати Черні працювали в СНД і США. У них були офшорні компанії і банківські зв’язки на Кіпрі, Багамах, Кайманових островах, а самі вони курсували між Лондоном та Ізраїлем, поки у 1997 році Лондон не став для них закритий. На думку британців, офшорні компанії, створені Черними під дахом Trans World Group, становили потенційну небезпеку для економічної безпеки Великобританії.
Трохи пізніше в Росії почалася “алюмінієва війна”. Брати посварилися. Михайло Черний перейшов до конкурента Trans World Group – “Сибирского алюминия” Олега Дерипаски, який у 1999 році об’єднався з “Российским алюминием”, за яким, як невдовзі виявилося, стояли Роман Абрамович і Борис Березовський. На початку минулого року їм вдалося взяти під контроль велику частину російської алюмінієвої промисловості. “На сьогодні основною дійовою особою алюмінієвої промисловості Росії (й, відповідно, багатомільярдних відмивань грошей) слід вважати Абрамовича”, – робить висновок газета “Вельт”. Який висновок зроблять слідчі органи Німеччини – це ми побачимо згодом...
|
|
