BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 6-7 ЛЮТОГО 2001 року |

Брутальне насильство проти журналіста "Поступу"

Нові скандальні диктофонні записи, або Чому варто остерігатися театру ім. М.Заньковецької

СВОБОДА СЛОВА

Вікторія САДОВА

Гостинність по-заньківчанському дедалі більше набирає ознак специфічного фірмового єзуїтства. Якщо журналістові на прес-конференції вибірково і демонстративно відмовляють у матеріалах, мотивуючи тим, що його туди не запрошували, – це ще китайські церемонії порівняно з тим, коли газетяра на прес-конференцію запрошують, а потім нахабно не допускають.

Я потрапила в халепу. У неділю в театрі ім. М. Заньковецької відбувалася прес-конференція з приводу нашумілої вистави “У.Б.Н”, про яку “Поступ” останнім часом неодноразово писав. Мне було запрошено на цю прес-конференцію, однак з’ясувалося, що в театрі ім. Заньковецької за виконання своїх професійних обов’язків журналіст може отримати по шиї.

На призначену недільну зустріч із творчим колективом, що працював над виставою “У.Б.Н.”, я запізнилася на кілька хвилин. На службовому вході пояснила, куди і в якій справі, пред’явила редакційну посвідку і попросила скерувати до кімнати, де відбувається зустріч. Наївна!

“Усе! Нікого не пускаємо! – відрізав вахтер. – Більше нікого!” І тут я помітила ще двох осіб поважного віку, які прийшли на конференцію, але, так само спізнившись не зі своєї вини (транспорт, замети на дорогах, комунальники не дають ради з циклоном), не мали шансу взяти участь в обговоренні прем’єри.
“Чому?” – “Стороннім не можна!” – “Але ж журналісти не можуть бути сторонніми на прес-конференції, на яку їх скликають?” – “Треба було йти з усіма. Тих, кого треба, вже забрали. А ви запізнилися. Ми більше нікого не пускаємо!”

Це скидалося на заздалегідь сплановане знущання. Я вирішила зафіксувати на плівці диктофона абсурдно-категоричну відмову вахтера. “Прошу пояснити, з якої причини чи з чийого наказу ви не дозволяєте пройти?” – “Це ваші проблеми, треба приходити вчасно” – “Нехай спізнення – моя проблема, але зараз ви чому не пускаєте?” – “Не можна!” – “А директора покликати можна, або когось із адміністрації?” – “Не можна, їх немає!” – “Як то немає? Що, нікого-нікого немає?” – “Вони на конференції!” – “Нам так само туди треба...” – “Ах ти... записує... вона записує на магнітофон! Ану вимкни! Вимкни, кажу!” – “Я маю право записати вашу відповідь: чому мене не пускають?” – “Не маєш ...” – “Поясніть...” – “Давай сюди свій магнітофон!” – “Прошу пояснити...”
І тут у вахтера спрацював професійний рефлекс. Я ледве встигла ухилитися. Вдаючись до застосування фізичної сили, він заходився видирати з моїх рук диктофон, стусанами намагаючись випхати мене за двері. Даючи волю рукам, агресивний вахтер розперезався не на жарт. І не знати, чи надовго мене вистачило б, якби нахабу не остудив літній пан, якому також зась було з’являтися на прес-конференції, – мимовільний свідок цієї ганебної картини й мій шляхетний захисник...

Аж раптом на авансцені, легко пританцьовуючи польковими приставними па, з’явився бездоганно випещений директор театру А. Мацяк: “Прошу-перепрошую. Прошу проходити...” – “А як же заборона?” – “Я директор театру, я дозволяю, прошу-прошу, сходами нагору, прошу, перші двері праворуч, прошу.” – “Чи можу я пройти з паном?” – вказала я на свого заступника. “Ні-ні. А вас прошу-прошу...”. І я пішла. А літній чоловік і далі був змушений у принизливій ситуації чекати невідомо чийого зверхнього дозволу...

Потовчена вахтерськими ручищами-кліщами, я вже не надто дивувалася сюрреалістичній прес-конференції, яка нагадувала гру в одні ворота; відвертим нісенітницям, а то й хамським реплікам у промовах Є. Федорченка, А. Батьковського, Г. Тельнюк, Ф. Стригуна; дружним схвальним оплескам статистів, які підтримували “народ”, що одностайно схвалює виставу, й засуджували “так звану свідому інтелігенцію”, яка не сприймає й опротестовує провокативне спрямування “У.Б.Н”; двом ставним охоронцям, які підпирали двері зали зсередини й поривалися скрутити кожного, хто суперечив Ф. Стригунові – виконавцеві головної ролі в “У.Б.Н.”.

Опісля постановочна команда ретирувалася в директорський кабінет на каву-канапки. А на мою адресу – приватно – пролунала далебі недвозначна пропозиція з вуст режисера М. Гринишина, який спеціально підійшов, аби особисто зазнайомитися візаві й “з’ясувати деякі стосунки”. Якби він знав, що завдяки вахтерові, який безцеремонним рукоприкладством перевищив свої службові повноваження, вже всі стосунки давно з’ясовано, мабуть, не підходив би...

P. S. Прес-конференція вже вкотре підтвердила безпринципність мистецького проводу театру ім. М. Заньковецької. І якщо в когось ще залишалися якісь ілюзії щодо того, що київські автори вихлюпнули на відкриту сцену тільки свої власні нутряні колоніальні комплекси малоросійства, то їх розвіяла сама сценаристка, яка підтвердила, що, переробивши початковий сценарій Дмитра Стуса (в якому, до речі, йшлося таки про реальних Красівського й Антонів, і саме звідти й походять імена персонажів), зробила його рупором своїх уявлень про образ націоналіста й не збирається надалі щось міняти, хоч заперечує всі історичні паралелі. До цинічності безвідповідальних та до нахраповитості самовпевнених “митців” не стримує навіть те, що Тарас Чорновіл, честь якого вони зачепили своєю виставою, має намір діяти через адвоката. Утім, бідолашко М. Гринишин може виявитися непідсудним – і над цим гріх сміятися... У кожному разі, його коментарі до створеного Григорієм Гладієм кінообразу нескореного генерала Шухевича (“Та то ж відомий на всю Америку гомосексуаліст!”) переконують, що щось тут таки негаразд...

POSTUP - ПОСТУП
№21 (679),
6-7 ЛЮТОГО 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Майор слухав усе
·Народний рух знову втратив Чорновола

ПОГЛЯД
·Генпрокуратура кинула кістку
·Брутальне насильство проти журналіста "Поступу"
·Гей, рухнемо

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Після тривалих снігопадів слід чекати повені
·"Львівводоканал" не бачить потреби в кредитах
·Кожен ринок міста матиме власний паспорт
·В аварію потрапив монгольський дипломат
·КІЛЬКА СЛІВ
·Перебіг грипу відбувається без ускладнень
·Львівщину визнали інвестиційно привабливим регіоном

НАША СТОЛИЦЯ
·АРХІВАРІУС
·Помста наркоділка чи ревнивого коханця?
·Хто платить - той має

ПОСТУП З КРАЮ
·Грип крокує Україною
·Народний рух знову втратив Чорновола
·Лідерам "Батьківщини" погрожують арештами
·КРАЄВИД

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Іванов пророкує нову гонку озброєнь
·Черговий "газпромівський" скандал
·Нові скандали з французькими політиками

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·Україна може й не отримати черговий транш від МВФ
·Нова історія про відмивання "російських грошей"
·Львівська "тютюнка": знову вгору
·ЕКОНОВИНИ

АРТ-ПОСТУП
·Обід з усусами
·Музика вишневого цвіту
·Радість спільного танцю

ВЕРСІЇ У ПОСТУПІ
·Ода "аудіо-козацтву", або
·Хто стоїть за "касетною справою"?

СПОРТ-ПОСТУП
·Несподіванка в Миколаєві
·Збірна Франції - знову чемпіон світу
·Сергій Бубка стрибнув востаннє
·"Галичанка" знову програла "Спартаку"
·Вищу лігу залищать дві команди!
·Шевченка наздогнали на позначці "13"
·ФУТБОЛ

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Болтон - плагіатор
·Нове обличчя Revlon
·Історія макіяжу