Втеча російського дипломата
США
Іван КОЗАК
Російське МЗС струсонув уже другий цього тижня скандал. Спочатку одного з працівників російського посольства в Канаді звинуватили в убивстві жінки внаслідок автомобільної катастрофи, а потім стало відомо, що інший російський дипломат – Сергій Третьяков, який працював першим секретарем російського представництва при ООН, – попросив політичного притулку у США разом із дружиною та іншими родичами. Цікаво, що він прийняв таке рішення ще в жовтні минулого року, однак досі це трималось у таємниці.
Поки що не зрозуміло, чи надасть йому влада США політичний притулок, чи залишить у США з інших мотивів. В ООН вважають, що російського дипломата перебіжчиком не можна вважати. “Холодна війна” давно закінчилася. Росія та США у сфері світової політики хоч і не в усьому погоджуються один із одним, усе ж є партнерами.
Третьяков – відомий дипломат і був одним із найближчих помічників російського представника при ООН Сергія Лаврова. Крім того, він був раніше російським послом в Ірані й тому може володіти цінною для США інформацією. Не відомі також і самі мотиви вчинку Третьякова. За даними газет “Нью-Йорк таймс” і “Вашинґтон пост”, російський дипломат нібито сам проявив ініціативу, щоби залишитись у США й особисто звертався до відповідних представників американської влади. Однак представники Держдепартаменту США повідомили, що не мають інформації, де саме попросив політичного захистку російський дипломат. Також вони не можуть сказати, чи є законні підстави для надання політичного притулку російським громадянам. Працівники російського представництва при ООН підтверджують, що Сергій Третьяков не працює в місії з жовтня минулого року, та його дії ніяк не коментують. Російські представники у Нью-Йорку та Вашингтоні відмовилися надати будь-яку інформацію з цього питання.
Втечу Третьякова можна пояснити лише тим, що він міг бути завербований американськими спецслужбами. Хоча ніяких підтверджень цієї версії немає, однак є приклад іншого високопосадового радянського дипломата – Аркадія Шевченка. У 1975 році Шевченко, який обіймав посаду заступника Генерального секретаря ООН, звернувся до американської влади з проханням про надання політичного притулку. Він згодом повідомив у своїх мемуарах, що працював на ЦРУ понад 20 років і постачав американців даними про радянську позицію на переговорах про скорочення ядерних арсеналів.
Інший випадок із радянськими перебіжчиками свідчить, що не завжди у США до категорії цих людей ставилися доброзичливо. 24 жовтня 1985 року 24-річний Мирослав Медвідь стрибнув у Міссісіпі з борта судна “Маршал Конєв” і потрапив у руки американської берегової охорони. Однак адміністрація Рейґана вирішила, що підстав залишати його у США немає, і повернула втікача на корабель.
Знаючи, що чекало його вдома, Мирослав знову кинувся у воду, де його порубало судновим гвинтом. Після того, як моряки витягли Мирослава з води, він розрізав собі вени. Однак його все одно вдалось урятувати.
Але після повернення до Радянського Союзу на Мирослава було вчинено страшний психічний тиск, плюс допити в КДБ. Його посадили до божевільні й намагалися примусити зректися ворожих поглядів щодо СРСР із допомогою електрошоку. Та і це не зламало українця. У 1990 році Медвідь вирішив стати священиком. Після здобуття Україною незалежності Мирослав Медвідь вступив до семінарії і тепер є парафіяльним священиком у невеличкому українському містечку.
|
|
