Макіяж: історія й еволюція
Кожного ранку жінки проводять перед дзеркалом десятки хвилин, аби виглядати привабливіше і гарніше. Але мало хто замислюється над тим, звідкіля прийшла до нас мода “фарбувати обличчя”. А дарма. Історія макіяжу нараховує тисячоліття. Спочатку, в первісному суспільстві, макіяж мав ритуальний і цілком функціональний характер, а користувалися ним в основному чоловіки: за його допомогою виділяли вождя племені, воїна, лякали ворогів. Проте незабаром він почав виконувати функцію, яка пізніше стала його основною: робити людей привабливішими.
Батьківщиною косметики вважається Стародавній Схід, де мистецтво прикрашати обличчя і тіла досягло високого розвитку, але саме слово “косметика” походить від грецького kosmetike, що означає “мистецтво прикрашати”. Уявлення про прикрашання обличчя і тіла в кожного народу було своєрідним. Так, індіанці майя використовували червону мазь із додаванням дуже липкої смоли – стираксу. Цією сумішшю вони змазували особливий брусок, схожий на мило, але з вирізаними на ньому візерунками, і натирали ним груди, руки, плечі...
Уже в Древньому Єгипті косметика використовувалася досить широко. Мистецтвом виготовлення косметичних засобів володіли в основному жерці. Заможні люди застосовували дорогі методи поліпшення зовнішності (фарбувалися і жінки, і чоловіки), використовуючи для цього спеціальні речовини, а менш багаті використовували “простонародні” засоби. Турбота про зовнішність була для єгиптянок справою першорядної важливості. Крім олівця для брів, їм були добре відомі помада, лак для нігтів, фарба для волосся, запашна вода та інші атрибути “арсеналу” сучасної жінки. Їдкий сік деяких видів ірису вживали в якості рум’ян (подразнення шкіри цим соком викликало почервоніння, що зберігалося упродовж тривалого часу). В деяких випадках косметика мала профілактичне значення. Наприклад, підведення очей, до якого вдавалися не тільки жінки, але й чоловіки, запобігало запаленню повік від сліпучого сонця і сухого вітру.
Дуже популярними були засоби для відбілювання обличчя. Так, відомо, що Клеопатра для збереження ніжності й білизни шкіри обличчя використовувала мазь, основним компонентом якої був подрібнений крокодилячий послід разом із білилами. До періоду Древнього Єгипту належить і найперший відомий нам збірник косметичних рецептів, складений Клеопатрою. Підтвердженням моди на косметику є й те, що в древньоєгипетських похованнях знайдено багато посуду для зберігання пахощів і фарб: із покійною клали не менше семи видів ароматичних олій і принаймні два сорти притирань.
Грецька міфологія приписує винахід косметичних засобів богині Афродиті, а їхнє поширення – Єлені Прекрасній. Грекині не тільки чорнили вії сажею, але й закріплювали її сумішшю яєчного білку зі світлою смолою, а губи і щоки рум’янили за допомогою сурику. А вже багаті римлянки фарбували повіки у золотавий колір і підводили брови деревним вугіллям. У Древньому Римі існували так звані “космети” – рабині, які прикрашали тіло й обличчя жінок.
Ставлення до косметики в середні віки змінювалося від століття до століття.
Добре відомо, що в ранній середньовічній Європі все плотське вважалося “від диявола” і виганялося – у тому числі, зрозуміло, й косметика. Однак відомо, що вже в давній Італії в I-IX століттях було розвинуте виробництво і збут косметики та парфумерії, а центром його було місто Капуя (біля Неаполя). Там виготовлялися пахощі, есенції, притирання, гримувальні засоби, помади.
Далі буде
|
|
