BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 1-7 ЛЮТОГО 2001 року |

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ


Галицьке лицарство

Малисьмо знову дифіляду. В суботу було посвячено свіжих галицьких лицарів.
Для мене той день – єдиний в році, коли моя Юльця згадує, що я лицар, а не помпка до ровера. Тоді, власне, вона зчиняє в хаті таку метушню, що мені хочеться забитися десь в кутику і тілько попискувати: “Я мишка, я мишка...”

Відчиняються нарозтіж шафи, вилітають з них ружні манелі, перелякані молі кидаються в розпачу на шиби, а Юльця починає демонстрацію моделей. Бальова сукня, котру я привіз з Америки, виявилася з таким величезним декольте, що я схопився за голову. Все було наверха! А вона тілько тішиться, бо нарешті має змогу задемонструвати свої приваби у всій красі. Ну, добре, для неї то втіха, а мені клопіт – хіба би весь час газетою тото прикривав.

І щойно перед самим виходом із хати Юльця врешті здогадалася, що сукню вона вбрала задом наперід, і той глибокий виріз має бути не на грудях, а на спині. Пфу-у-у! Відразу стало легше.

В оперному театрі перед початком забави панував дивовижний букет запахів. У ніздрі било духами, одекольонами, дезодорами, лаками для волосся, пастою до мештів і нафталіном. Нафацькані панюсі намагалися розмовляти крізь зуби, аби їм з писків не опала штукатурка.

Перед самим початком тої дифіляди минулорічні лицарі отримали розкішні мантії, гаптовані золотом, оздоблені золотими ланцюгами й коштовним камінням – смарагдами і рубінами. Одним словом, тоті лицарі, котрі не прийшли на забаву, дуже багато втратили. Я навіть підкинув думку, аби тим, котрі прийшли, видати по дві мантії, але мене шось не зрозуміли. А не було ані пана губернатора, ані пана бургомістра. Перший, правда, провідав таємні збори лицарів, де наполіг на дуже важливому рішенні: більше лицарів з-поміж державних достойників вибирати не будуть. Здавалося, наш пан бургомістр мав би тілько з того ся тішити, що він буде відтепер єдиним лицарем серед керівників міст. Але шось то його не втішило – і не прийшов.

Згадалося, як минулого року публіка розсміялася, почувши, що в номінації “Міський голова” вибрано нашого пана бургомістра. Жодна газета про то, ясна річ, не писала, але якась хороба, видно, йому настукала. Певно, образився.

А дарма. Бо мав би теперка таку люксусову мантію! Юльця відразу мене попередила, що за цей камінчик я маю купити пральку “Зануссі”, а за цей – кришталеву люстру, а за той – поїдемо на море... Золотого ланца я маю си повісити на шию, аби виглядати на справжнього авторитета. Або на правоохоронця...

Потім лицарі з-поміж себе вибрали галицького короля, і став ним ректор університету Іван Вакарчук. Таким чином, Галичина дістала першого короля з вищою освітою. Не дурно йому корона виявилася замалою...

Про нових лицарів ви вже знаєте з газет, не буду повторюватися. Когось нові імена втішили, когось роззлостили – і нема на то ради, бо всім не вгодиш. Але ті, що лицарями не стали, не нарікайте, дайтесі на стриманє: за кілька літ всі тамка будете. Бо не так нас багато, як нами лякають. І за років три-чотири в окремих номінаціях відчуємо пустку.

А по дифіляді був бенкет, і столи ся ломили від ружних лицарських страв – печених кабанів і оленів, фазанів і куріпок, начинених зайців і качок. Йо-ой, яка шкода, жи не було там пана губернатора і пана бургомістра, бо на тих бенкетах, на яких вони бувають, таких смаколиків не подають! Лицарі мечами тяли великі шматки м’ясива, запиваючи пінистими медами, прекрасні кралі напихалися пляцками і пундиками, цвиркала на зубах червона журавлина замість кав’яру, бо ніц там не було заморського, іно всьо своє – ні тобі бананів, ні тобі гот-догів чи всяких макдональдів. А йно тілько то, чим втішається галицька земля. І я там був, пиво-мед пив, по Юльчиній сукні текло, до писка не попадало.

Атракція

Ото часи настали! Кобіти бояться родити, пенсіонери – жити.

Але і в нас часами бувають світлі хвилини. На Водохреща лилася з кранів свята вода. І не тілько з кранів, ба й з душів, і з унітазів. І варилося в святій воді, і пралося, і купалося, і підлоги милося, і всьо решта творилося... А головне, що в тій християнській святій воді мусили ся таляпати і мусульмани, і буддисти, і кришнаїти, і старозавітні, і нехрещені, і правовірні комуняки... І текла тота вода не тільки по хатах, а й по кнайпах і забігайлівках, і по лікарнях і стайнях, і по громадських закладах...

Правда, жи то посвячення ніц не помогло на накип, яким ся славлят львівські водогони. Але я вже його не зішкрабував, як раніше, а підсипав до вазонків, бо й накип святий.

І правда, жи не всі християни втішилися такій святочній події, і не всі отці тото похвалили. Але час іде, поступ ся рухає, і нов-гав пендзлює вперід. На Великдень вже понесемо до церкви святити не яйка, а повні кошики квочок, і не ковбаси зі шпондерками, а вгодованих кабанчиків потягнемо на вишиваних посторонках.

А ше мене тішить той факт, що тече наша свята вода по Европі аж до самої Голяндії, бо ж Полтва впадає в Буг, а з Бугу – у Віслу, а з Вісли – в Балтійське море. Ну, чим не радість?

“За Вільну Україну”

В останньому числі (ст. 15) вичитав я щось таке про візиту Прем’єра в Галичину, що мусив п’ять разів перечитати, аби врешті збагнути, що я ніц не второпав. Ну, тепер спробуйте і ви: “Не без уваги Прем’єра були і портрети моєї мами в чудовому українському народному польському вбранні, і батька в однострої сотника армії УНР”.

Дм. Синяк у матеріалі про львівські кав’ярні черговий раз намагається переконати нарід, що Юрій Кульчицький “відкрив першу в Європі кав’ярню”. Насправді ж – першу в Австрії. Нагадаю, що до цієї події кав’ярні вже існували і в Парижі, і навіть у нашому Кам’янці-Подільському, котрий теж Европа. Не кажу вже про Крим чи Боснію.

День Злуки

Дивні речі відбуваються ві Львові. На День Злуки звідкись вигулькнули антиєврейські плакати. Зайве казати про те, що ця примітивна провокація тільки на шкоду Україні, а фотографії з тими вар’яцькими написами обов’язково потраплять у закордонну пресу.

Але дивує не те, що хтось їх виготовив і мужньо обороняв, а те, що чимало достойників, присутніх на мітингу, не звертали на це уваги. Єдиний, хто засудив з’яву антисемітських плакатів, – Ігор Калинець. Тим часом такі знані особи як пан... (знято цензурою), або такий народний діяч, як добродій... (знято цензурою), вдавали, буцім нічого не помічають. А той пан, який на мене недавно сильно образився, взагалі все звалив на ліві сили, хоча нарід чомусь в то не дуже повірив.

А ще там тусували хлопаки з СБУ і виривали з рук плакати, на яких писалися якісь прості і загальнозрозумілі речі. Антисемітських лозунгів вони “недобачали”, і то – певний знак, жи скоро почуємо про руку Ізраїлю в славній касетовій справі.

“Магия”

Є така газета. Видають її в Донецьку, а продають всюди.

Попри різні магічні заклинання, поради та інші свинства, маємо тут і поезію:
“В зеркало смотрю, вижу свой фантом.
Песню запою, он задвигал ртом,
Если грусть в глазах, и в его стоит,
Как и у меня, седина блестит”.
Є вершики й на мєстном нарєчії:
“Читай, пиши, твори добро,
Як на землі, так і на небі,
Будеш давати відповідь за зло,
Що натворив перед Отцом твоїм небесним”.

Але нема шо ту ся дивувати, бо на іншій сторінці читаємо про те, що “у малоросів була пісенька про передачу золотих ключів від весни із рук в руки... “. І тепер я збагнув, що то газета – власне для малоросів. А що таких в Галичині ніби нема, то варто було б її на наших теренах заборонити.

“Світло Православ’я”

Йо-ой, ґвалт! Така подія! Така новина! А всі решта газет мовчать! Іно тоте “Сьвітло” мене просвітило. У першому числі сеї газети вичитую: “Ще одне нововведення існує в Католицькій Церкві: католики не дотримуються посту в середу і в п’ятницю (день зради і день катувань і розп’яття Спасителя), а замість цих днів постяться в суботу”.

Ну, і видите? А я ж не знав! І наминаю по суботах скоромне, аж лящить! А то тра постити! Бо ж я прецінь католик.

Ну, і сів я на телєфон – та й ну всіх знайомих католиків сповіщати, аби, не приведи Боже, в суботу не грішили. А вони мені кажут, жи я вар’ят, а вони вперше щось подібне чують. Але як я можу бути вар’ятом, коли то ся пише в такій мудрій газеті?

А ще в тому “Сьвітлі” помістили сьвяточне оповіданнячко “Різдвяний ангел”, котре, зі всього видно, перекладене з дореволюційного кацапського видання, бо маємо там і самовар, і Маню, і купця Осіпова – одним словом, весь букет кипучої пєтєрбурзької жізні.

То я си так міркую: ну нащо вони, бідачки, так мусять маскуватися, видавати цю газету по-нашому, коли й так видно з-за кожної сторінки кошлату кацапську бороду і ма-асковскіє лапті?

Листи

Отримав я від невідомої мені пані Софії Коваленко листа. Виявляється, вона добре знає тоту пані, котра бачила ніби живого Ґонґадзе.

“Буваючи на Краківському ринку, – пише пані Коваленко, – я часто зустрічала п. Наталю, котра торгувала м’ясними продуктами, здебільшого м’ясним фаршем. Пані Наталя довгий час працювала в Арбітражному суді Львівської області, а коли настала пора виходу на пенсію, замість спокою і заслуженого відпочинку – праця, яка наносить їй тяжку моральну травму.

Вона вимушена працювати не стільки для того, щоб подбати за себе, як задля доньок, які дуже потребують матеріальної допомоги, а найбільше пані Наталя турбувалася за онучку, якій треба було сплатити велику суму за навчання. Поміж знайомими пані Наталі велися розмови про те, що в Києві, на високих посадах (навіть в СБУ) працюють три її брати...

Але, очевидно, допомоги вона не чекала ні від кого. Працювала сама. І раптом знайомих пані Наталі сколихнула новина, якою вона емоційно ділилася з усіма.
Пані Наталя зустріла в “Приватбанку”, що на вулиці Гуцульській у Львові, Георгія Ґонґадзе...

Заява, яку п. Наталя зробила кореспонденту “Львівських новин” (і про що було надруковано у газетах “За Вільну Україну” від 26.12.2000р., “Поступі” та інших газетах як про заяви пані Наталі Д., а пізніше – як пані Наталі Доценко), сенсацією не стала. Більшість читачів зрозуміли, що це дуже примітивна дезінформація.

Досить імовірно, що пані Наталя стала жертвою тих сил, які хотіли б відвернути увагу громадян Львова, України від беззаконня, внаслідок якого сталася трагедія, в яку так не хочеться вірити.

А можливо, пані Наталя взяла участь у цій інтризі свідомо, щоб опинитися в центрі уваги громадськості?.. Навіщо?.. Можливо, вона розраховує на якусь винагороду?..

Дуже прикро, що саме у львівських газетах з’явилися ці брудні статті. Адже Георгій Ґонґадзе та його мати Леся Ґонґадзе – львів’яни!!!

Однак журналісти, пані Наталя і всі причетні до цих брудних публікацій не подумали, якого нелюдського, страшного болю вони додали Матері Георгія Ґонґадзе, його дружині й дітям...”

Ну, видите, звідки роги ростуть? Ба, не тільки роги, а й ратиці. Да-а, самим лише м’ясним фаршем не прохарчуєшся...

POSTUP - ПОСТУП
№18 (676),
1-7 ЛЮТОГО 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Смерть на дорозі
·Росія передає Україні фрески Михайлівського собору

ПОГЛЯД
·Італійський циклон зносить із рейок львівські трамваї
·Четвірко новонароджених львів"ян переїжджає в нове помешкання
·МОРІТУРІ

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Школи закрили на карантин через епідемію грипу
·На Львівському летовищі горів літак
·Мерія розробить генплан міста фахово: дешево і нашвидкоруч
·КІЛЬКА СЛІВ
·Політв"язні вимагають від Росії виплати компенсацій
·В Україну намагалися ввезти м"ясо сумнівної якості
·Велика втрата гідного сина українського народу

ПОСТУП З КРАЮ
·КРАЄВИД
·У загибелі "Пам"яті Меркурія" звинувачують капітана
·Жертва стереотипів
·Віктор Шишкін: Відставка Потебенька нічого не дасть
·Сергій Головатий звинувачує Генеральну прокуратуру
·КРАЄВИД

ПОСТУП У СВІТ
·Ширак заступився за вірмен
·Армія погрожує захопити владу
·Чеченський опір не вщухає
·Піночет чекає суду
·Коштуніца пропонує судити НАТО

ДИСКУРС У ПОСТУПІ
·Галицькі націоналісти і східні конформісти
·Галичина в темряві

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
·ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

КРИМІНАЛЬНИЙ ПОСТУП
·Убивця страждав манією величі
·Путівки на відпочинок видавали незаконно
·Украдений пулярес

АРТ-ПОСТУП
·"Все, що минуло - світло..."
·Остап Сливинський: особистість, що стане постаттю...
·"Асоціації 2000" - асоціації є, виставки нема

СПОРТ-ПОСТУП
·"Спартак" женуть на Кіпр
·Марадона знову "відзначився"
·ФІФА і УЄФА помирилися
·Французи знову здивували футбольний світ
·ФУТБОЛ

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Усе почалося з поцілунку
·ГОРОСКОП