BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 1-7 ЛЮТОГО 2001 року |

МОРІТУРІ

SAPIENTI SAT

Аве, Цезар, морітурі те салютант!
Слався, Цезаре, роковані на смерть вітають тебе!

Минуло дві тисячі років, а наша рабська психологія продовжує – вже на генетичному рівні – повторювати ці слова при вигляді портретів дорогого “Гаранта Конcтитуції”. Ми вітаємо тебе, Цезарю! І безмежно вдячні. За все. І за те, що в нашій державі справжнє засилля силових структур, які вдаються до відвертих репресій. І за те, що в наше суспільство знову повернувся – завдяки тобі, о божественний! – страх. І завдяки тому, що наша велика держава, супроти якої Стародавній Рим чисельно не більший, аніж якась там Вінницька область, не має жодного авторитету у світі. Не фактором є – лиш фактом сучасної геополітики. І тим, що завдяки тобі людське життя в нашій державі нівелюється не менше, ніж життя гладіаторів на арені Колізею.

Цезарю, ми, роковані на смерть, підтримали тебе рік тому на виборах і віддали тобі свої голоси. Ми вірили, що побачимо нового Цезаря у твоїй особі. Потім ми віддали свої голоси на референдумі. Потім нас виганяли під дощ і сніг, аби ми виступали проти опозиції. Потім нам промивали мізки вірні тобі долганови та лапікури. Ми знову раді почуватися рабами. Ми знову раді вітати тебе. Ми, роковані на смерть.

... Коли прийшла звістка про зникнення Георгія Ґонґадзе, особисто я думав, що все українське суспільство підніметься в єдиному пориві, з єдиною вимогою до Президента й інших владних структур – зі справедливою вимогою – знайти і покарати винних, повернути журналіста суспільству... Не сталось. Усі й далі мовчали. Очевидно, знову спрацювали генетична пам’ять і боязнь репресій. А ще так хотілося вірити, що Гія живий... Потім почалася вакханалія викриттів, яка не могла не зачепити громадян. Адже коли Президента звинувачують у вбивстві – це не просто страшно. Це – боляче і гидко. Гидко за свій народ і за себе як за частинку народу. Адже кожен народ має таких володарів, на яких заслуговує.
І ми заслуговуємо на Президента-вбивцю? Інакше чому він не може спростувати інформацію про свою причетність до зникнення Георгія? Чи не хоче? Мовляв, “щоб усі боялись, щоб не насміхались”? Але я й досі не почув від Президента чи його оточення жодного серйозного аргументу, який би міг похитнути аргументи опозиції.

В усіх цивілізованих країнах Президент має стати гарантом прав і свобод громадян. А основним правом людини є право на життя. Право, яким не може розпоряджатися ніхто, крім Бога. Невже Президент вирішив стати Цезарем, зрівнятися з Богом і розпоряджатися долями та життями своїх підданих?

Громадяни Стародавнього Риму, потерпаючи від сваволі цезарів, знали принаймні, що вони є громадянами великої держави, супердержави, центру Всесвіту. І вони у своєму безмежному терпінні могли пробачити божевільному Неронові чи садисту Калігулі їхню жорстокість. Заради чого терпимо ми? Адже Україна продемонструвала і продовжує демонструвати свою беззубість і безхребетність на міжнародній арені. Держава жодного разу за десять років не виступила на захист своїх громадян, не підтримала тих, хто втрапив у халепу за кордоном, а Міністерство закордонних справ не вручило послам іноземних держав жодної ноти протесту у зв’язку з порушенням прав людини стосовно українців. Невже не порушуються права й інтереси українців і України за кордоном?

Та нас же там ставлять на один рівень із неграми, чукчами і папуасами. Росія випускає на екрани скандальний фільм “Брат-2” з відверто антиукраїнськими фрагментами, а потім проводить величний гала-концерт після презентації цього фільму. Дума постійно піднімає питання про Севастополь. Російські політики говорять про Україну як про зону інтересів Росії. Ми вже до цього звикли. Ми звикли до української запопадливості перед “старшим братом”. Але як пояснити нашу запопадливість перед іншим “стратегічним партнером” – Польщею? Ми мовчали, коли відбувалися події в Сандомирі. Ми мовчали, коли зарубіжні ЗМІ звинувачували українських дивізійників у нищенні польських населених пунктів і мирних людей у роки Другої світової війни... Невже все це – політика “багатовекторності” в дії? Невже саме такою має бути зовнішньополітична доктрина України? Чому американець може усвідомлювати, що після одного “кривого слова” на його адресу за межами США Білий дім залучить усі засоби супроти кривдників, включно з Шостим флотом і “Бурею в пустелі”. І чи відсутність патріотизму у молодих українців починається не з цього моменту – з почуття незахищеності й непотрібності? З почуття приреченості? Адже мало виховувати молодь на славних сторінках минулого та на героїзмі предків. Покажіть їм героїчну сучасність, сильну Україну...

Натомість мені не відомо, заради чого і кому я плачу податки. Я мав би утримувати своїми податками і державу, й армію, і силові структури, і зовнішню політику. Та я не бачу, куди йдуть заплачені мною гроші. Я даю гроші людям, котрі не можуть відстояти за кордоном мою гідність і не можуть гарантувати мені моє життя. Я даю гроші людям, котрих звинувачують у вбивстві Георгія Ґонґадзе. Отже, я також причетний до злочинів і безвідповідальності? Отже, я також є одним із 50 мільйонів спонсорів нинішнього режиму?

... Днями в Польщі стався новий кривавий злочин проти нашого співгромадянина. Українця польські правоохоронці (вдумайтеся в етимологію: “охоронці права”!) витягли з авто і на очах у його вагітної дружини застрелили. І знову – жодної реакції наших офіційних чинників. Посол обіцяє сам усе з’ясувати і благає хлопців в Україні “не гарячкувати”. Знову смерть. Знову трагедія. Знову на карту поставлено честь нашої держави та нашої нації. Знову наше життя не варте і копійки.

Я знову почуваюся рокованим на семрть. Гладіатором, котрий бавиться зі смертю на догоду Цезарю. Цезар задоволено споглядає криваві драми. І гладіатори ніяк не можуть усвідомити, що можна жити, зруйнувавши Колізей і позбувшись Цезаря. Можна жити не за законами Арени, а за законами цивілізованого світу, де життя людини цінується – рівно ж як і інші свободи.

А доки вони цього не усвідомили, то – Аве, Цезар, роковані на смерть вітають тебе – рівно ж як і роковані на рабське життя.

Кость БОНДАРЕНКО

POSTUP - ПОСТУП
№18 (676),
1-7 ЛЮТОГО 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Смерть на дорозі
·Росія передає Україні фрески Михайлівського собору

ПОГЛЯД
·Італійський циклон зносить із рейок львівські трамваї
·Четвірко новонароджених львів"ян переїжджає в нове помешкання
·МОРІТУРІ

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Школи закрили на карантин через епідемію грипу
·На Львівському летовищі горів літак
·Мерія розробить генплан міста фахово: дешево і нашвидкоруч
·КІЛЬКА СЛІВ
·Політв"язні вимагають від Росії виплати компенсацій
·В Україну намагалися ввезти м"ясо сумнівної якості
·Велика втрата гідного сина українського народу

ПОСТУП З КРАЮ
·КРАЄВИД
·У загибелі "Пам"яті Меркурія" звинувачують капітана
·Жертва стереотипів
·Віктор Шишкін: Відставка Потебенька нічого не дасть
·Сергій Головатий звинувачує Генеральну прокуратуру
·КРАЄВИД

ПОСТУП У СВІТ
·Ширак заступився за вірмен
·Армія погрожує захопити владу
·Чеченський опір не вщухає
·Піночет чекає суду
·Коштуніца пропонує судити НАТО

ДИСКУРС У ПОСТУПІ
·Галицькі націоналісти і східні конформісти
·Галичина в темряві

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
·ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

КРИМІНАЛЬНИЙ ПОСТУП
·Убивця страждав манією величі
·Путівки на відпочинок видавали незаконно
·Украдений пулярес

АРТ-ПОСТУП
·"Все, що минуло - світло..."
·Остап Сливинський: особистість, що стане постаттю...
·"Асоціації 2000" - асоціації є, виставки нема

СПОРТ-ПОСТУП
·"Спартак" женуть на Кіпр
·Марадона знову "відзначився"
·ФІФА і УЄФА помирилися
·Французи знову здивували футбольний світ
·ФУТБОЛ

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Усе почалося з поцілунку
·ГОРОСКОП