"Все, що минуло - світло..."
ПОЕТИКА
Любов СИДОРЕНКО
Знову сірі будні після гучних зустрічей нового та проводів старого тисячоліття, знову невиразні обличчя на вулицях... Ні! Все ж таки хочеться інших вражень, чогось небуденного та яскравого. Раптом – помічаю афішу: “Асоціація Українських Письменників. Остап Сливинський. Поезії”, далі: “Богдан Сегін (синтезатор), Анастасія Яремчук (флейта), Юлія Яремчук (фортепіано)...”
Мені стало цікаво, і я вирішила піти на цей вечір, хоча до цього дня ще ніколи не чула поезій О. Сливинського і не уявляла, чого очікувати. Магічне поєднання музики і слова, вишукана атмосфера актового залу Етнографічного музею створювали неповторний піднесений настрій, занурюючи слухачів у якийсь дивний казковий світ, де панує краса та юність. Увесь вечір публіка заворожено стежила за цим таємничим дійством, намагаючись наблизитись до нього.
Натхненна імпровізація Б.Сегіна,
А. Яремчук та Ю. Яремчук допомагали глибше зрозуміти та відчути поезії, створювала цілісну композиційну єдність музики з віршованим словом. Ірреальні асоціативні маски на мить завойовували свідомість і тієї ж секунди кидали в хижу пащу буття. Хотілося світла, руху... і вони запалювали вогники нашої уяви:
Біжить танцює в очах
круговерть і музика...
Мимоволі слухачі ставали мандрівниками цієї вигадано-існуючої країни марень та образів. Окрім поезії, Остап займається літературознавством, пише дослідження, цікавиться творчістю поетів усіх часів та народів, любить пісню, музику, сам співав у кількох хорах та вокальних ансамблях, пробує себе і як актор, перекладає українською творчі доробки своїх колег – молодих поетів з Болгарії, Білорусі, Польщі тощо.
Остап Сливинський – переможець конкурсу молодих поетів на здобуття літературної премії ім. Б.-І. Антонича 1997 року.
|
|
