Марійна тематика в іконописі
РЕЛІКВІЇ
Андрій ДОРОШ
Матеріали до першого у новому столітті номера “Галицької Брами”, об’єднані загальною темою “Чудотворні ікони Богородиці”, підготувало всього четверо осіб – О. Сидор, І. Зінькевич,
М.-О. Богун та Г. Кожушко. Але це не розрізнені статті, хоч автори торкаються дуже різних аспектів проблеми, а цілісний гармонійний цикл, присвячений сьогоднішньому стану вивчення іконографії Богоматері в Україні.
Вступна стаття присвячена розставленню належних акцентів в історії походження кількох славетних у всьому слов’янському світі ікон Богоматері. Під її опікою були соборні храми більшості давніх українських міст – Володимира-Волинського, Галича, Холма; Лаври у Києві, Почаєві, Уневі...
Відомим далеко поза межами України чудотворним іконам Богородиці, які зберігаються в наших храмах, присвячена розлога розвідка І. Зінькевича та О. Сидора, причому О. Сидор не забуває наголосити й на неабиякій мистецько-культурній значущості багатьох реліквій. Віддавна широковідомі, зокрема в Наддніпрянщині, ікони Богородиці-Покрови – заступниці запорожців,– у яких серед воїнів знаходимо портрети гетьманів Хмельницького, Полуботка, багатьох славних полковників. Своєрідно цей сюжет переломився в мистецтві Галичини 18-19 століть, де Покрова стає заступницею освіченого українського городянства, як це можемо спостерегти в скульптурних композиціях народних каменярів біля церков у селах Лішня або Нижні Гаї в околицях Дрогобича.
Велике значення для підтримки та поширення Марійного культу мала гравюра (їй присвячена стаття М.-О. Богуна), завдяки якій копії зображень найвідоміших ікон Богоматері були доступні найширшим колам українців.
|
|
