Рокери: діди й онуки
Куди котиться "Хвиля українського рок-н-ролу"?
УРОДИНИ
Галина ЯНИШІВСЬКА
Минулої середи нічний клуб “Пікассо” вщент наповнився рокерами різних поколінь. Тут святкували “День народження львівського Rock-n-roll’y” . Ця імпреза була задумана на вшанування одного з найяскравіших надбань так званого “перебудовного” періоду в радянській ідеології – офіційної реєстрації численних рок-клубів. Львівський рок-клуб відлік свого літочислення веде від 1986 року. Вирвавшись із андеґраунду на відкриту естраду, український рок з того часу зазнавав як небувалого піднесення, так і занепаду. Властиво, це був не занепад як такий, а радше втрата широкої аудиторії, яка дедалі більше вподобувала популярну музику. При цьому, давалася взнаки й фінансова підтримка попси з боку діячів вітчизняного шоу-бізнесу. Та, вочевидь, львівський рок – явище таки незнищенне, бо існує воно незалежно від ринкової кон’юнктури бодай у латентному стані, спорадично підтримуване доброю традицією рокотек.
Ось і серед гостей закритої вечірки можна було побачити молодих львівських музикантів та визнаних сучасних кумирів. Учасники “Джек О’Лентерн”, “Годо”, “Окремої території”, “Чорного вересня” та інших груп зустрілися на одній сцені з колегами з “Мертвого півня”, Тарасом Чубаєм, а також рокерами старшого покоління з колись відомих львівських груп “Мандри” та “Ореол”.
Організатор акції – Клуб творчої молоді Львова вирішив у такий спосіб об’єднати сили двох поколінь навколо відродження українського(!) рок-н-ролу.
З першого погляду, ідея видається надто абстрактною та альтруїстичною, отож, утопічною. Враження підсилюється, коли згадуєш, скільки разів львівські музиканти пробували відродити джазовий клуб.
...Коли я спостерігала за рокерами старшого покоління в дорогих піджаках і зі всіма атрибутами успішного бізнесмена, мої стереотипи сприйняття рок-музиканта як романтика, що лабає на гітарі, похитнулися. Кар’єра багатьох колишніх хлопчиків з довгим волоссям склалася доволі успішно. Лідер найстаршої рок-н-рольної групи “Мандри” Орест Жукевич сьогодні є директором однієї з провідних туристичних фірм та головою правління Асоціації приватних турфірм, Ігор Трух очолює потужну львівську станцію техобслуговування, а лідер групи “Ореол” Олександр Балабан працює музичним директором російської зірки Алсу. Мушу зауважити, що коли в “бій пішли дідусі”, наочно підтвердився низький професійний рівень сучасних львівських рок-груп. Можливо, розрив між поколіннями і є причиною занепаду українського рок-н-ролу, задля відродження якого задумали цю акцію в “Пікассо”. Зрештою, хто краще зрозуміє рок-музиканта, як не колишній рок-музикант? До речі, коли я запитала в “дідусів”, чому вони не допомагають молодим рок-виконавцям, то почула, що ті просто не знають їх.
Чи проект має шанс далі жити, говорити ще рано, та до участі в музичній кампанії “Хвиля українського рок-н-ролу”, початком якої і була акція, зголосилися від старого до малого.
|
|
