Сюрреалізм
МИШКАЛО
Львів. Майже центр міста. Вулиця Франка. З одного боку – дорогий бутік, з іншого – дорогий ресторан, ще далі – аптека. Також не дешева, і нотаріальна контора. Посередині тротуару стоїть “Мерседес” з відкритим багажником. У багажнику акуратно поскладана цегла. Власник машини керує робітниками, які виносять цеглу з машини і заносять її в приміщення квартири на першому поверсі. Перебудова-ремонт – у розпалі. Що тут буде, здогадатися неважко.
Варіантів є п’ять: ресторан, бутик, можливо, магазин (продукти, парфумерія, алкоголь), аптека або нотаріальна контора. Але ідіотизм ситуації – не в цьому. Ідіотизм – в іншому. Будь-який іноземець (не з Африки, а з цивілізованої країни) з дитинства твердо переконаний: легковими “Мерседесами” цеглу не возять, ними возять тіла, загорнуті в хутра і костюми від Кензо.
Побачивши таке, консервативний британець (або ж американець чи німець) буде шокований абсурдністю ситуації. Адже в нього спрацьовує стереотип мислення: навіщо возити цеглу дорогими “Мерседесами”, якщо для цього є трактор? Є дешевші й краще пристосовані для міських умов мікроавтобуси. За логікою нормальної людини з Заходу, якщо в людини є гроші на “Мерседес”, тобто якщо вона достатньо заможна і розумна, значить, у неї вистачить і коштів, і звивин у голові, щоб організувати виробничий процес, тож будматеріали вона возитиме орендованим порепаним “бусиком” – міні-вантажівкою. Але це точка зору якогось закомплексованого німця чи британця, але аж ніяк не українця, в якого вагон фантазії і гонору при порожніх кишенях.
У нас спочатку купується щось дороге, велике і престижне, створюється імідж а ля “я крутий”, а вже потім робиться спроба підвести під це якийсь базис, економічну основу. Часто все завершується економічним крахом – банкрутством.
На Заході спочатку крок за кроком, дуже поступово, розбудовується бізнес, кошти вкладаються в розвиток, а коли є вільний капітал, коли вже досягнуто процвітання – тільки тоді замовляються дорогі аксесуари. (Хто не знає байки про американських мільйонерів, що ходять на роботу пішки в старих потертих джинсах?) Там це так і називається – товари представницького класу, для багатих. Якось не прийнято там так хвалитися тим, чого ти не маєш і ким ти насправді не є. Це ознака поганого смаку і виховання. Та й не повірить у це ніхто, не купиться на це. Але в нас свій менталітет і власний шлях розвитку.
Багато львівських барів і ресторанів, особливо з етнічним забарвленням (не всі, на щастя), вражають посереднім інтер’єром і космічними цінами, але аж ніяк не якістю і вишуканістю напоїв і страв. Для чого витрачатися на хорошого кулінара? Достатньо напівтемряви, білого пластику і барменки з феноменальними формами, щоби клієнт випив посередню каву і заплатив за неї гроші. На наших вулицях більше дорогих автомашин, ніж у середньому європейському місті в якійсь процвітаючій Франції чи Швейцарії. Це японський прем’єр-міністр може їздити десятирічним “Ніссаном Президентом”, але український керівник, починаючи від зацофаного району і закінчуючи занедбаною областю та інертним урядом, сяде тільки в “Мерседес”. Хіба має значення те, що наше господарство в занепаді та люди бідують? – зате яка машина! Це в нас банк, якому немає й року з моменту заснування, може заявляти в телевізійній рекламі, що в нього міжнародна репутація і вікові традиції, ба навіть ще страшніше – виставляти слоган “Нам довіряють мільйони”!
Декілька років тому Бі-Бі-Сі показала сюжет про новоспечену африканську країну Намібію, де багато піску й алмазів, зате єдину залізницю тут побудували німецькі колоністи за часів кайзера Вільгельма. Колона з восьми броньованих “Мерседесів”, у чотирьох – відкриті люки, з яких стирчать охоронці в чорних окулярах, на повній швидкості проїжджає пустельним містом.
Переляканий африканський люд, селяни – кочівники-бідарі – стримують своїх кіз. Коментар до цього сюжету пояснив, що ці машини новостворений уряд Намібії купив на західні кредити, виділені на створення інфраструктури. Це, по суті, й був найперший крок цього уряду. Престижно – мови немає. Але суха статистика говорить, що в самій лише німецькій землі Саксонія більше автомобілів, ніж у цілій Африці, а в одному районі Нью-Йорка, Матхеттені, більше телефонних ліній, ніж у всій Африці, зате Африка є другою у світі після Росії і всієї Східної Європи за рівнем придбання “Мерседесів”.
Михайло МИШКАЛО
|
|
