Лукашенко проти Москви
ПОРТНИКОВ
Відомий умінням наживати ворогів президент Білорусі вирішив поборотися зі своїм російським колегою. Коли Лукашенко терміново перервав свій візит до російської столиці й повернувся до Мінська, його оточення ще намагалося зберегти обличчя білоруської влади і пояснювало, що Лукашенко залишив Москву насамперед тому, що виконав усі пункти свого порядку денного, а на батьківщині зустрівся з президентом Киргизії Аскаром Акаєвим. Однак мало хто повірив у таке пояснення. Згодом усе стало зрозуміло: Міністерство закордонних справ Білорусі висловило офіційний протест російський стороні у зв’язку з тим, що прем’єр-міністр Росії і водночас голова уряду російсько-білоруського союзу Михайло Касьянов призначив виконувача обов’язки державного секретаря союзної держави замість заарештованого у Нью-Йорку Павла Бородіна. У Мінську вирішили, що Касьянов перевищив власні повноваження, хоча за два дні до того сам Лукашенко підкреслював, що посада державного секретаря – це московська квота, – й він готовий розглянути будь-яку кандидатуру, яку йому запропонують...
Річ, як на мене, не стільки в посаді державного секретаря, скільки в самій справі Бородіна. Лукашенко, який добре почувається лише у стані конфронтації, вхопився за цю ситуацію, сподіваючись знову повоювати з американцями. Для неврівноваженої людини, котра вже котрий місяць відмовляється прийняти вірчі грамоти від нового американського посла, це цілком природне бажання. Однак у Москві, очевидно, не поспішають сваритися з новою адміністрацією Джорджа Буша. Президент Володимир Путін жодного разу не висловився щодо ситуації з затриманням свого колишнього кремлівського шефа в міжнародному аеропорту імені Джона Кеннеді. А Лукашенко цього тижня прибув до Москви якраз із метою обговорити ситуацію навколо Бородіна зі своїм російським колегою... Колега, як і жоден із вищих російських керівників, розмовляти з “батькою” не став.
Вручення Лукашенку чергової премії “За єднання слов’янських народів” – символічної оцінки ролі “батьки” шовіністично налаштованою російською громадськістю – російське керівництво демонстративно проігнорувало. Розлючений Лукашенко втік до Мінська. І вже звідти почав готувати офіційні кроки, які мали продемонструвати його невдоволення російськими діями. Почався скандал.
Навряд чи Москва злякається протестів Лукашенка, режим якого й економічно, і політично залежний від російських покровителів. Лукашенко протестував і тоді, коли державним секретарем російсько-білоруського утворення призначили Бородіна з його суперечливою репутацією. Однак на його протести не звернули уваги: Бородіна треба було працевлаштувати, й емоції “молодшого брата” Росія демонстративно проігнорувала. Тепер саме так буде проігнорований новий спалах антимосковських настроїв у Мінську. Якщо Лукашенко забуде, від кого залежить і ким годується, то Москва знайде білорусам нового Лукашенка.
Амбіційний Лукашенко винен сам: усі роки свого некомпетентного президентства він завзято руйнував білоруську державність, яка надавала йому політичної самостійності. Презирство головного манкурта Білорусі до власного народу, його історії, культури, державницьких традицій тепер обертається проти Лукашенка: Москва сприймає його як керівника дотаційного регіону Росії, котрий має не приїздити до першопрестольної на вручення премій, а чекати, аж поки викличуть. Нове російське керівництво, яке погоджується на інтеграцію тільки на власних умовах, просто демонструє Лукашенкові, де його місце. І Лукашенко не витримав, почав протестувати. Але навряд чи у нього вистачить здатності перебудувати власний політичний курс, зробити його таким, що відповідав би інтересам білоруського народу, а не російського керівництва та лояльних йому білоруських чиновників московського походження. “Батька” – цілком радянська людина і просто не бачить світу поза своїм радгоспним досвідом. І це рано чи пізно стане причиною ганебного краху його вкрай небезпечної для білорусів політичної кар’єри.
|
|
