Невеличка школа стала єдиним прихистком пам"яті Митрополита Андрея Шептицького
МУЗЕЙ
Зоряна ОНИШКЕВИЧ
2001 рік оголошено роком пам’яті Митрополита Андрея Шептицького, єдиний музей якого відкрито у львівській середній школі №34 імені Маркіяна Шашкевича. При створенні музею першу допомогу грішми, літературою, образами надав Митрополит Володимир Стернюк. Пізніше він разом із верховним Архієпископом Кардиналом Іваном Мирославом Любачівським посвячував приміщення музею Андрея Шептицького.
У документах зазначено, що Митрополит Андрей Шептицький опікувався першою у Львові українською державною школою імені Маркіяна Шашкевича з 1900 року, сорок чотири роки ім’я митрополита нерозривно пов’язувалося з діяльністю цього навчального закладу. Коли постало питання про створення у Львові української школи, поляки не надавали ділянки в центрі міста для її будівництва. Тоді Андрей Шептицький виділив значну ділянку землі біля підніжжя Святоюрської гори, і тут було збудовано школу.
Особливої уваги Андрей Шептицький надавав школі у післявоєнний період. У 1934 році газета “Діло” писала: “Велике свято у школі, де дітвора і педагогічний колектив вітали Митрополита Андрея”. Ніколи Митрополит не відмовляв у допомозі. Традиційно щороку учні вітали Митрополита з іменинами. Зараз вдалося знайти декілька фотографій із зображеннями Митрополита на Святоюрській горі в оточенні дітьми з цієї школи. У приміщенні, де жив Василь Бень (директор школи, ад’ютант Симона Петлюри, якого рекомендував на посаду Митрополит), сьогодні розташований музей Митрополита Андрея Шептицького.
“Музей відвідали сотні педагогів Львівщини, а також Центральної та Східної України, котрі складали враження про Шептицького лише з фільму “Іванна” та з пропагандистських ідей комуністичного режиму, – розповідає завідувач музею Андрея Шептицького Ігор Федик. – Тепер, після відвідин невеликого, скромного музею, люди мають зовсім інше уявлення про визначного діяча. Унікальні книжки, які є в музеї, також допомагають дізнатися більше подробиць про життя Митрополита. Ми підтримуємо стосунки від імені музею з усіма людьми старшого покоління, котрі пам’ятають Митрополита”.
Наприклад, музею передали образочок, де графічно зображений Шептицький. Цей малюнок тривалий час перебував у Сибіру в о.о. Фігуля та Котіва – видатних діячів Української Греко-Католицької Церкви, котрі були репресовані.
Перебуваючи у висланні, вони молилися перед цим образом, а після звільнення передали політв’язням. Згодом жінка, котра привезла образ із заслання, передала його в подарунок музею. Цікаво, що це останнє прижиттєве зображення Митрополита – роботи художника Грузбенка. Насправді це – єврей Грузберг, якого врятував Митрополит, виробивши йому документи на прізвище Грузбенко. Маленький образок – велика реліквія, тут є підпис: “Норильськ, весна 1955 року”. І таких речей чимало в музеї. Унікальні фотографії Шептицького, які досі не були опубліковані. Рідкісні книги “Рід і герб Шептицьких” доктора Івана Шпитковського та “Як то Русь ходила слідами Данила”, видана в 1907 році. Це – унікальна книга, в ній зібрані фотографії та матеріали з 1906 року, коли Митрополит Шептицький і галицькі активісти організували перше велике паломництво (500 осіб) у Святу землю. Уперше в Палестині, з ініціативи Митрополита, пролунав український спів. Також є матеріали та фотографії, що стосуються харитативної політичної діяльності Митрополита. Документи про комітет, який був створений на Святоюрській горі з ініціативи Митрополита і мав на меті допомагати голодуючим у 1932-1933 роках. Чимало грамот із підписом Митрополита, портрети, молитовники його (деякі грамоти датовані ще 1905 роком, коли тільки став Митрополитом).
Є в музеї окремий цінний стенд, що висвітлює діяльність репресованих у 1945-46 роках греко-католицьких владик, котрих знищив більшовицький режим. Є перелік підпільних греко-католицьких священиків, котрі правили Службу Божу в селах і лісах Пустомитівського району.
Отож, постійне збагачення фондів музею пропагує світле ім’я Митрополита Шептицького. “Ми плануємо поїздки в село Прилбичі, – продовжує розповідь Ігор Федик, – там є каплиця, де поховані родичі Митрополита, яка була знищена більшовиками (там тримали дуст), а сьогодні відновлена. У планах музею – продовжити проведення екскурсій, аби висвітлювати різні аспекти життя Митрополита, організовувати виставки, по можливості – по цілій Україні”.
Крім того, пан Федик, постійно шукаючи матеріали про Андрея Шептицького, написав понад тридцять статей про Митрополита, їздить по містах і селах Галичини з виставкою фотографій, присвячених Митрополитові. Від імені організаторів музею надіслано прохання до владики Михаїла Гринчишина (Апостольський Екзарх для українців Франції, країн Бенілюксу та Швейцарії) розпочати процес беатифікації Митрополита Андрея Шептицького.
|
|
