Легенда, що стала реальністю
ЧАЙКА
Юрко ВОЛОЩАК
Створені як добровільна незалежна громадська організація, ми вирішили продовжити так по-варварськи перервану московським царством дивну казку-бувальщину-легенду про український лицарський орден – Запорізьку Січ.
Ще задовго перед офіційною реєстрацією товариства, бо вже від 1986 року, кілька приятелів Василь Качмар, Гриць Козій, Остап Патик, Андрій Винницький, Тарас Олещук, Ромко Головач, Наталка Качмар, Роксоляна Шанайда, Леся Масловська, Марія Шунь і Юрко Волощак зібралися розсвітити оспалу ніч гнилої радянщини традиційним українським Рідзвом, колядою в козацьких та гуцульських строях, справжньою лемківською (2 м у діаметрі) звіздою над вертепом, яка робилася в цеху театру ім. М. Заньковецької кілька днів, а вже за кілька зим засіяла на всю Україну – з Києва через телеекрани – над вертепом “Товариства Лева”. Тоді ж, коли починали, пошили шовкові шаровари з червоних прапорів, зірваних на жовтневі свята зі школи № 4, з автодорожного і залізничного технікумів, училища ім. І.Труша і на вулицях. Василь Качмар зробив гармату на колесах, пістоля і шаблі, Юрко – кольчугу, Гриць – списи, Стефа Шабатура – вертепну Хоругву, Остап й Андрій – маски.
І покотилася колядницька компанія вітати людей по селах Львівщини, околицях Львова та знайомих у місті, оминаючи або страшачи ошелешених дільничних. Брюховицька сільрада дала автобус і за якихось 4 дні ми наводили шурхіт, може, в сотні хат, граючи вистави і на вулиці в “надійних місцях”. Першою була вистава біля будинку художників на Тернопільській. Пізніше до нас приєднався перший голова “Товариства Лева” Орест Шейка та інші. З року в рік колядницька компанія росла, роздвоювалася, розтроювалася. А заколядовані гроші йшли спочатку на весняні мандри у байдарках по Дністрі, Збручі, Случі, Орелі, Тясмині.
Саме там, на Тясмині у 1988 році, де на байдарках була й перша гармата, і національний прапор, коли побачили, яким захопленням горять очі дітей при вигляді козацьких строїв, у Качмара й виникла ідея побудувати один з тих справжніх символів України – козацьку чайку. Коли у вересні того ж року ми на запрошення режисера Юрія Ткаченка (помер 5 серпня 2000 року) зібралися на зйомки фільму про Запорожжя у Кам’янці-Подільському, ця ідея окреслилася і була задекларована.
Наступний вертеп збирав уже цільові кошти – на чайку. За них і купили першу партію дуба за допомогою Івана Гречка у ЛьвівЛісі через пана Волицького (помер минулого року) за державними цінами, начебто на Галфільм. Тоді у 1989 р. й зіткнулися з різницею між статусом фізичних і юридичних осіб. Далі Василь з Грицем зробили гармату, присвячену світлій пам’яті Василя Стуса, яка тепер стоїть у міськраді. З нею і вийшли на почесну варту, присвячену пам’яті Івана Підкови біля його пам’ятника у Львові 16 червня 1990 р. – день, що став офіційною датою створення Товариства “КІШ”, яке фактично існувало вже 4 роки.
Після того зі “Стусом” ми побували в Берестечку і Капулівці, у Запоріжжі і Хотині, збираючи кошти на чайку. Наша печатка однієї з перших незалежних організацій має вже відтоді державний символ на собі.
Такий самий тризуб на величезному вітрилі чайки ми пронесли країнами Європи від 1992 року аж дотепер. Чайка була закладена після Йордану, 27 січня 1991 року на Брюховицькому ДОК. Там теж був установлений пам’ятний хрест.
У листопаді 2000 року семеро наших товаришів у с.Майдан Львівської області вирубали два блоки білого вапняку, витесали на них хреста, а на реверсі чайку та встановили 13 січня 2001-го року біля брюховицького хреста на 10-у річницю закладин чайки.
Сама чайка “Пресвята Покрова” чекає нас біля французького порту Сан-Тропе з кількома членами екіпажу. Минулого року ми пройшли нею з Нормандії через Бретань, Вандею, Аквітанію до Провансу (Сан-Тропе). Цього року хочемо через Середземне і Чорне море зворотнім шляхом
1992-го року повернутися в Україну і взяти участь у відкритті пам’ятника Івану Підкові в Каневі 19 травня.
Тоді, у липні 1992-го року на Чернечій горі, перед мандрами до Європи, ми взяли Шевченкової землі і завезли до Франції. Тепер ми покладемо до Української дрібки французької землі з усіх її узбереж.
Поза тим, бажаючих почути про наші мандри запрошуємо 27 січня о 15 годині у кінотеатр “Дніпро” на зустріч із членами екіпажу козацької чайки “Пресвята Покрова”.
|
|
