Чи вартує голова Мілошевича голови Клінтона?
ТРИБУНАЛ
Святослав ЦЕГОЛКО
Гаазька залізна леді Карла дель Понте, попри щільний графік, аж на три дні прибула до Югославії. Дель Понте приїхала по голову Мілошевича, та демократично обраний Коштуніца вирішив, що з колишнього вождя скальп повинні знімати саме в Югославії.
“Увесь світ спостерігає в ці дні за Югославією”, – сказала дель Понте в перший день свого візиту. Головна обвинувачка з Гааги недвозначно заявила, що від рішення югославського керівництва залежить, наскільки Югославія демократична. На початку січня Коштуніца не зустрівся з дель Понте, киваючи на свій щільний графік. Співвітчизникам прес-секретар президента відмову зустрітися з гаазькою Фемідою пояснив “недостатньо високим рангом дель Понте”. Заява прес-секретаря викликала роздратування у лідерів блоку “Демократична опозиція Сербії” (ДОС), який свого часу висунув Коштуніцу на посаду президента.
Після переговорів із ДОС Коштуніца змінив позицію, однак напередодні приїзду дель Понте заявив, що насамперед обговорить із нею злочинне використання зброї зі збідненим ураном, яку Північноатлантичний альянс застосовував проти Югославії. Другою темою, яка особливо цікавила Воїслава Коштуніцу, стали нові дані про масакру албанців у селі Рачак у Косово. Наприкінці грудня фінська група спеціалістів, яка проводила дослідження в Рачаку, визнала, що масової розправи над мирними мешканцями тут не було. У 1999 році повідомлення про масакру в Рачаку переповнило чашу терпіння НАТО, й альянс після невдалих переговорів у Рамбуйє розпочав бомбардування Югославії.
Гаазький трибунал вимагає арештувати рахунки Слободана Мілошевича (за даними трибуналу, за роки правління диктатор нажив понад 4 мільярди доларів). Гаага також вимагає видачі 15 сербів-злочинців війни у Боснії.
Як і прогнозували сербські медіа, Коштуніца не дав згоди на видачу Мілошевича. “Для цього потрібно внести зміни в югославське законодавство”, – йдеться в документі, який югославське МЗС адресувало Гаазькому трибуналу. Сам Коштуніца не раз заявляв, що Мілошевич повинен постати перед сербським судом.
Але не всі підтримують Коштуніцу. Міністр юстиції СРЮ Момчило Грубач заявив агентству “Асошіейтед прес”, що Конституція Югославії дозволяє видати Мілошевича. Заява Грубача – перший закулісний конфлікт, який починається у владних коридорах Белграда.
За кілька годин до своєї прощальної промови Білл Клінтон підписав указ про скасування торгового ембарго проти Югославії. Помилував того, кого сам покарав. СРЮ поновили в ООН. Але на Заході, де ще до кінця не сформували свою позицію щодо СРЮ, все частіше можна почути голоси, що прийом блудної республіки відбувся зарано. Пізно тепер виганяти з ООН. Та і чи є підстави?
Ангола, бойовикам якої син колишнього французького президента Міттерана допомагав продавати зброю, з якої вбивали мирних жителів, не домагається суду над ним. Але це закономірно: Париж просто не дозволив би судити француза, та ще й екс-посадовця, за кордоном. У Белграді перед президентськими виборами вже відбувався суд над Клінтоном, Блером, Шираком, Шредером і Соланою. І їх визнали винними. Та чи видадуть, приміром, США свого вже колишнього президента за злочини перед сербським народом? А чи видасть Франція Ширака?
Відповівши на це питання, кожен може знайти відповідь, чи справедливі вимоги Гаазького трибуналу.
|
|
