"Укртелеком" - ключ до української приватизації?
Упорядкування телекомунікаційного ринку може стати безцінною рекламою України для західних інвесторів
ПРИСКОРЕННЯ
Остап ЛЕШИК
Приватизація “Укртелекому” потрібна як повітря, вирішив прем’єр Віктор Ющенко і дав вказівку прискорити продаж підприємства. Відтак в уряду з’являються перспективи виконати загадане наповнення дохідної частини бюджету, а у грошовитих інвесторів – придбати частку українських телекомунікацій. Цей крок повинен засвідчити всьому світу, що діловий клімат у нас стабільний, і приватизація йде повним ходом.
Прем’єр доручив не затримувати заходи з приватизації “Укртелекому”, розробити механізм приватизації української частки в СП “Український мобільний зв’язок” (UMC) та підготувати проект рішення уряду про передачу в управління Держкомзв’язку пакету акцій “Укртелекому”, закріпленого в державній власності. На виконання прем’єрської волі парламенту передадуть законопроект щодо змін до Закону “Про особливості приватизації “Укртелекому”. Наразі пропонується вилучити норму щодо додаткового випуску акцій на суму 30% коштів, що перераховуються “Укртелекомом”, і приєднання їх до державного пакету акцій.
Принади українського комунікаційного монополіста видно неозброєним оком. Це щонайменше 740 мільйонів доларів активів компанії, плюс практично весь внутрішній телефонний зв’язок. Загалом, уряд планує продати 49,9% (отримавши не менше як 600 мільйонів доларів) і залишити контрольний пакет у державній власності.
Голова Фонду державного майна Олександр Бондар уже не раз закидав Кабміну затягування процесу приватизації “Укртелекому”. Натомість 16 січня уряд, розуміючи унікальність завдання (“Укртелеком” повинен принести близько 60% із тих 5,9 мільярда гривень, які заплановано отримати від цьогорічної приватизації), створив спеціальну комісію з приватизації цього підприємства, яку очолив міністр економіки Василь Роговий. Йому мав би допомагати, крім представників підприємства, ряд нардепів і фахівців СБУ.
Українські телекомунікації – хитросплетіння не лише виробничих, але й фінансових інтересів. Адже “Укртелеком”, окрім контролю за ринком внутрішнього телефонного зв’язку, був співзасновником і Utel (міжміський і міжнародний трафік), і UMC (мобільний зв’язок). Також, згідно з одним із президентських указів, державні установи вікно в Інтернет мали би “рубати” виключно через “Укртелеком” (він надає послуги й Інтернет-провайдера).
Продавши значну частку цього монстра, Україна не лише отримала би за це гроші, але й розрубала би цей Гордіїв вузлик і впорядкувала би добрий сегмент ринку телекомунікацій. Зрозуміло, що такий крок не пройде повз увагу як наших кредиторів на кшталт МВФ, так і потенційних інвесторів. Тому в нинішні часи відтоку інвесторів із України така реклама української спроможності буде просто безцінною.
|
|
