Спецагентом може стати кожен
У найближчі роки служба ЦРУ має намір набрати щонайменше дві-три тисячі молодих американців. Якщо цього не станеться, американській розвідці загрожує поступове відмирання. Саме так оцінюють ситуацію у внутрішньому світі ЦРУ.
За останні сім років ЦРУ втратило більш як чотири тисячі своїх найкращих працівників. 20 відсотків з них – агентура, аналітики, вчені й технічні спеціалісти. Найбільші втрати – в “оперативному директораті”, службі, що здійснює секретні операції за кордоном. Понад тисяча осіб “оперативного директорату” залишили ЦРУ, і на службі зараз залишилося трохи більше людей від уже названої цифри. Особливо хвилює керівництво спецслужби той факт, що пішли сотні офіцерів у віці від 30 до 40 років. Така ж нестабільність панує й у верхньому ешелоні агентства. Ніхто з директорів ЦРУ за останні десять років не обіймав цієї посади понад два роки.
Теперішній директор ЦРУ Джордж Теннет говорить, що має намір задіяти “рішучі методи, аби привабити в управління свіжу кров”. Джордж Теннет хоче, аби на роботу до ЦРУ в якості аналітиків, спеціалістів з інформатики і експертів щодо всіх географічних точок прийшли найкращі голови американської нації. “Я не дозволю, аби ЦРУ перетворилося на другосортну інституцію”, – стверджує він. Для забезпечення притоку “свіжої крові” Конгрес має намір надати розвідці додатково сотні мільйонів доларів.
Завдання привернути увагу до ЦРУ найбільш талановитих молодих людей взяли на себе довірені особи Теннета: мультимільйонер-інвестор, радник директора Базз Кронгард, начальник новоствореного вербувального центру Джил Медейрос, виконавчий директор Девід Кері й головний адміністратор Річард Келдер.
Варто зазначити, що протягом року на роботу в ЦРУ зголошується не менше
50-ти тисяч осіб. Однак невідповідність того, хто хотів би працювати в ЦРУ, і власне того, хто потрібний спецслужбі, є доволі суттєвою. Найбільша складність під час вербування – незнання історії ЦРУ, на що звертається посилена увага.
Цікавим є і той факт, що будь-хто може вільно подати своє резюме до ЦРУ – і так само вільно домовитися про інтерв’ю з представником управління. Для цього достатньо зателефонувати за безкоштовним телефоном – або ж звернутися на інтернетівський сайт www.cia.gov, чи просто відгукнутися на оголошення в газеті. Згодом доведеться прийти на співбесіду, а також пройти випробування на “детекторі брехні”.
Заступник директора ЦРУ у 80-х роках Джон Макмагон поділився своїми думками з газетою New York Times: “У 1995 році агентство прийняло 25 нових офіцерів для таємних операцій, але втратило у шість разів більше через те, що пішли старі кадри. Ви не можете проводити таємні операції по цілому світу, якщо протягом року набираєте лише 25 осіб!”.
До всіх інших негараздів американської спецслужби додалося й те, що у 1996 році перебіжчик Гарольд Ніколсон передав росіянам список випускників внутрішньої шпигунської школи ЦРУ за три роки, що унеможливило їх роботу за кордоном.
“У службі тоді були величезні внутрішні моральні проблеми, – зізнався американським журналістам Джон Дойч, директор ЦРУ в 1995-1996 роках. – Надзвичайно низький моральний рівень і надзвичайно низький рівень довіри один до одного”.
Як зауважив Джефрі Сміт, радник директора ЦРУ у 1995-1996 роках, “шпигун повинен уміти використовувати у своїй роботі обман, маніпуляції та інші безчесні методи”. Спецслужбам потрібна нова каста “гомо сапієнс” – люди, які можуть вламуватися у чужу комп’ютерну систему, видавати себе за наркобаронів, думати як терористи; люди, які знають чужу культуру і довірливо спілкуються із вбивцями... Однак як же завербувати таких людей?
Звичайно, можна побудувати стосунки і на так званому взаємоконтакті методом “батога і пряника”: особу, якою зацікавилися спецслужби, дискредитують її ж поведінкою, інколи для неї використовують метод розладу пам’яті, а також намагаються змінити сексуальні звички, що так чи інакше позначиться на емоційному стані людини. Окрім того, використовується можливість навіювання і переконування у чомусь; тоді залишається лише не забути про створення у людини відчуття залежності й використати будь-який із методів здобуття інформації. Але про це читайте в одному з наступних номерів.
|
|
