"У.Б.Н." - провокація мистецька чи політична?
Оксана КАРАВАНСЬКА, модельєр:
За моєю класифікацією, “У.Б.Н.” належить до тих вистав, після яких мені хочеться вийти і не говорити. Тобто не ділитися враженнями, емоціями. Вистава відбулася і її ще треба осмислити. Я думатиму про неї ще довший час. У нас із чоловіком навіть виникнула така, може, навіть жорстока думка, що це, в принципі, одна з найкращих вистав у театрі ім. М. Заньковецької за останній час. Мій чоловік, власне, різкіше висловився у цьому плані – одна з найпотужніших вистав. Хоч я заперечила, що в театрі є багато інших хороших вистав. Але справа, мабуть, не в цьому. Просто ця вистава – їхня! Актори грали надзвичайно! Дует Бенюка і Стригуна – просто фантастичний. Вони, як на духу, зіграли і зіграли настільки сильно, що стало видно переваги хорошого актуального матеріалу. І цей сучасний матеріал поставлений, по-моєму, дуже грамотно. А ще у виставі – гарна музика. Без цього вистава багато що втратила б. Сестер Тельнюк ми знаємо, любимо їхню музику. І гарно, що вийшло таке партнерство, яке породило цікаве вирішення вистави. По емоціях вона проїхалася сильно.
Григорій ДЕМ’ЯН, народознавець, хоча був неабияк схвильований виставою, проте відмовився ділитися враженнями, принципово мотивуючи свою відмову тим, що, мовляв, наша газета, на його погляд, паплюжить Бандеру, публікуючи тексти Костя Бондаренка: “Я не можу відважитися дати щось до публікації в “Поступі”, бо вважав би це для себе величезною ганьбою”.
Ірина ВОЛИЦЬКА, театрознавець
Від вистави залишилися дуже суперечливі враження, бо в ній ідеться про надзвичайно близьких мені людей, яких добре знала. Сумніваюся, чи варто було ставити саме таку виставу, відкрито конкретизуючи головних дійових осіб. Коли цей твір претендує на біографізм, то варто було говорити про те, що було насправді, інакше глядача вводять в оману. Адже всі добре знають, що справжній Зенон Красівський, Олена Антонів та її син не були такими, якими вони подані на сцені. Отже, перш, ніж створювати п’єсу, слід було застановитися: йти по лінії чистого біографізму чи робити мистецький твір, заснований на художньому узагальненні.
У першому випадку виправданим було б те, що всі герої названі реальними іменами, але тоді слід би було пошукати в історичному матеріалі інших, не надуманих конфліктів для драматургії. У другому випадку ми б знали, що маємо справу з умовними узагальненими образами, і тоді б конфлікти “батьки і діти”, “романтики і прагматики” тощо були цілком доречні.
Якби автори відчували, що вистава заслуговує на увагу своїм суспільним звучанням чи естетичними параметрами, у них відпала б необхідність підігрівати до неї інтерес таким спекулятивним способом. На мій погляд, у даному випадку порушені певні етичні норми. Якщо сценарист і режисер бралися за таку відповідальну справу, то чому не вникнули глибше в сутність того листування, яке взяли за основу, чи характер конкретних героїв. Адже ці жертовні люди зовсім не схожі на образи, виведені у виставі. Перш, ніж вкладати у вуста їм якісь репліки, треба було поцікавитися, якими насправді були Зенон та Олена. Попри окремі позитивні моменти у вирішенні вистави, в цілому, на жаль, я сприймаю її як спекуляцію і вважаю, що естетика не може бути віддільною від етики.
Ярослав СВАТКО, директор Галицької видавничої спілки:
Цю виставу інакше як професійною підлістю й не назвеш.
Кузьма ХОБЗЕЙ, політв’язень:
Оцінювати цю виставу слід за кількома аспектами. Коли театр звертається до таких постатей, як Зиновій Красівський та Олена Антонів, це викликає схвалення. Але коли зі сцени лине брутальна лайка, коли ці слова промовляє син Олени, то інакше, як паплюженням Тараса Чорновола, я це не можу назвати. Знаючи добре коло своїх побратимів і своїх двох синів (власне вони і є синами політв’язня, які мають тепер керівні посади), я не можу уявити, щоб хтось так висловлювався при звертанні до батьків.
P. S. Оскільки прем’єра викликала хвилю протестів і зініціювала судові позови на захист честі й гідності Олени Антонів, Зиновія Красівського і Тараса Чорновола, у наступному числі “Арт-поступ” пропонує докладніше ознайомитися з відгуками на провокаційну виставу.
|
|
