Життя, присвячене музиці
Сьогодні минає сто років від дня народження видатної піаністки, вченої-музикознавця, професора Львівської державної консерваторії ім.М.Лисенка - Галини Левицької
КОНСЕРВАТОРІЯ
Олег КРИШТАЛЬСЬКИЙ
Історія українського фортепіанного мистецтва і фортепіанної педагогіки – одна з важливих ділянок української культури в цілому. Українське, зокрема галицьке виконавство та педагогіка мають свої глибокі традиції, тісно пов’язані з найкращими традиціями світових піаністичних шкіл і репрезентовані визначними митцями.
Серед них одне з найвагоміших місць займає чудова піаністка і вчителька низки відомих музикантів, професор Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка (згодом – Львівської державної консерваторії) Галина Левицька-Крушельницька.
Вона ціле своє життя присвятила музиці й вихованню нового покоління музикантів. У молодості вчилася у найкращих педагогів світу. Закінчивши у 19 років Віденську державну академію музики та образотворчого мистецтва у класі видатного піаніста, учня А. Єсипової, професора Г. Лялевича, Галина Левицька й після цього продовжувала вдосконалювати свою майстерність. Так, у 1920-22 роках вона проходить концертний курс у професора П. Вайнгартнера за методом професора Е. Зауера, а в 1930-32 роках навчається на трирічних курсах вищої майстерності у всесвітньо відомого піаніста і педагога професора Егона Петрі, який був учнем знаменитого Феруччіо Бузоні.
Концертувати почала ще студенткою, а після закінчення Академії виступила з концертами у Відні й Празі. Критики відзначають віртуозну довершеність гри молодої піаністки, її музичну зрілість, глибину вираження почуттів. Уже в такому молодому віці піаністка виявляє вимогливість і серйозність у доборі репертуару: в її програмі зовсім відсутні модні салонно-сентиментальні або ж ефектно-бравурні п’єси.
Після повернення на батьківщину (в 1923 р.) піаністка продовжує концертувати, виступаючи у Львові, Варшаві, Кракові, Будапешті, Перемишлі, Стрию та інших містах.
Фортепіанний вечір Галини Левицької, який відбувся 7.11.1927 року в залі Музичного товариства імені Лисенка у Львові, Василь Барвінський у своїй рецензії назвав “подією непересічної ваги у нашому музичному житті”. Слухачі були захоплені її тонким музикальним почуттям, молодечим темпераментом, який органічно поєднувався з великою зрілістю та врівноваженістю. Рецензент відзначає ще такі цінні прикмети піаністки, як “повна природність, щирість у виразі почуттів, висока інтелігенція, музична культура, а також пам’ятева і технічна витримка”.
Концертний репертуар піаністки був дуже широкий і різноманітний. Велика вимогливість у виборі репертуару, включення в концертні програми лише творів високохудожніх, глибоких за своїм музичним змістом, назавжди стала однією з характерних рис виконавства Г. Левицької.
Вона ніколи не висувала своєї особи на перший план, її інтерпретація – глибоке проникнення у композиторський задум твору. Гра Галини Левицької відзначалася вдумливістю, уникненням зовнішньої ефектності. Повний глибокий звук, уміння видобувати з фортепіано найрізноманітніші барви, завжди відповідні до змісту, характеру, стилю виконуваних творів, – ось ті риси виконавства, які викликали високу оцінку музикантів і захоплення публіки.
Від початку концертної діяльності
Г. Левицька пропагувала твори українських композиторів – як галицьких, так і з Радянської України. Вона включала поодинокі твори в концертні програми, і навіть цілі вечори присвячувала українській музиці. Викликає подив, з якою жвавістю артистка відгукувалася на появу нових композицій і відразу ж вивчала їх. Вона стала першою виконавицею в Галичині творів українських радянських композиторів: Л. Ревуцького, В. Косенка, Б. Лятошинського, П. Козицького. В її виконанні вперше у Львові прозвучали твори Миколи Колесси, В. Барвінського, Н. Нижанківського, фортепіанні сонати А. Рудницького, З. Лиська.
У своєму виконавстві вона ніколи не йшла гладенько второваними стежками, шукаючи собі успіху в публіки, а цікавилась усім новим, хоча такі твори сприймаються непідготовленими слухачами доволі важко.
На фоні піаністок, які притримувалися у своєму репертуарі переважно творів Шопена, Ліста, інколи Баха, ініціатива і сміливість Галини Львівни викликає захоплення. Вона також знайомила слухачів із найкращими зразками фортепіанної літератури світу. В концертному сезоні 1936-37 років відбувся цикл тематичних концертів, яким Г. Левицька підбила своєрідний підсумок попередньої концертної діяльності. Задум і втілення в життя цих концертів, що мали велике освітнє значення, також сприяли значному розвиткові музичної культури Львова.
Після війни, в концертному сезоні
1946-47 років піаністка знову виступила з циклом тематичних вечорів у
Великому залі Львівської державної консерваторії.
Разом зі своїми сестрами – Марією та Стефою – вона створила інструментальне тріо “Сестри Левицькі”, яке виконувало найкращі твори класичної та новішої камерної музики. Особливо захоплювалися сестри виконанням маловідомих, але високохудожніх творів. У радянський час ця піаністка грала в ансамблі зі скрипалем, доцентом Львівської державної консерваторії Вадимом Стеценком.
Від ранньої молодості й аж до кінця свого короткого життя Галина Левицька займалася педагогічною працею. З 1926 року вона викладала гру на фортепіано у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка у Львові та у філії цього інституту в м. Стрию.
Після 1939 року Г. Левицька працює професором Львівської державної консерваторії (перша жінка-музикант Західної України, удостоєна звання радянського професора) і директором музичної школи-десятирічки (до 1941 року). Продовжує працювати професором і після війни. Її діяльність у цей час дуже багатогранна: вона веде клас спеціальності, проводить велику організаційну і виховну роботу серед студентів як декан фортепіанного факультету, виступає з сольними концертами, ансамблями, працює науково над проблемою педалізації у фортепіано. У педагогічній роботі теж проявилися найкращі риси цієї надзвичайно обдарованої людини – кипуча енергія, оптимістична вдача, любов до праці, всебічна освіченість.
Вона дуже любила педагогічну роботу і своїх учнів. З учнями працювала творчо, натхненно, різноманітно і цікаво. Як педагог професор Левицька займала провідне становище в консерваторії, мала великий авторитет. Яскрава індивідуальність її як людини, концертна діяльність, великі фахові знання, видатний педагогічний талант, широка ерудиція (між іншим, Галина Львівна вільно володіла вісьмома європейськими мовами) – усе це викликало повагу й захоплення.
Автор – народний артист України, професор ВМА ім. М. Лисенка
|
|
