Жорстокий ритуал зміни президентів
БІЛИЙ ДІМ
Михайло МИШКАЛО
Передача президентських повноважень у США – це жорстокий ритуал, але він є серцевиною американської демократії. Жорстокий тому, що, не дочекавшись закінчення інавгураційних церемоній, новий власник президентських регалій разом зі своїми домочадцями буквально в’їжджає в апартаменти, які ще пам’ятають тепло попереднього власника. На щастя, в Україні нічого подібного немає.
На стінах ще залишаються плями, де висіли портрети і картини тих, хто в звичайному ступорі спостерігає, як у спішному порядку через задній хід виносять їхні речі. Коли стають відомі результати президентських виборів, новий господар Білого Дому, майбутній президент-”вигнанець” і його команда повинні співпрацювати ще 10 тижнів. У свою чергу, це вимагає знайомого і зручного, комфортабельного і функціонального президентського помешкання. Фамільні фотографії повинні залишатися на стінах і столах, улюблені страви і десерти бути подані на столи, свіжозрізані квіти – поставлені у вази.
Часу і можливості спакувати речі і виїхати немає. У час, коли перша сім’я покидає Капітолій, відбувається інавгурація і резиденційна команда разом зі штабом комплектації розпочинає свій штурм. Їх підганяє час. Старі шпалери “здирають живцем”, а меблі і вазони буквально виривають з коренем. Їх потім, можливо, приведуть до ладу. Тепер керують світом нові власники і це найголовніше. Переможців не судять. Коли завершиться великий інавгураційний парад, десь близько 5 години по обіді новий президент і його сім’я в’їжджає у Білий дім, уже вмебльований і декорований за смаками нових мешканців.
Вісім років тому мати теперішнього
43-го президента Барбара Буш, тодішня перша леді, мовчки спостерігала, як люди з команди Клінтона “викидають” їхні манатки. Тепер, як це не дивно, Гілларі Клінтон опинилася в її ролі. Історія пам’ятає той час, коли службовці лише за третьою спробою змогли винести і внести речі та зробити необхідну суміш – подвійний бурбон, який нарешті відповідав смакам Гаррі і Бесс Трумен для вечірнього коктейлю. Щоб задовольнити смаки щодо квітів Ненсі Рейган, прийшлося відшукати її колишнього друга, котрий мав звичку дарувати їй букети. Для Клінтонів довелося шукати кота, якого швейцар ніс на очах гостей, котрі вишикувалися на Пенсільванія-Авеню.
Звичайно, легкого способу, щоб переможеному невдасі перенести процедуру передачі президентської влади, не існує. “Шмат душі Джорджа Буша-старшого було знищено, – повідомила журналістів Барбара Буш. – Свій біль і розчарування він спробує сховати за посмішкою патріарха. Його життєві амбіції були просто підрубані”, – додала вона. Друг Джиммі Картера, спостерігаючи за тим, як він намагається усвідомити факт своєї поразки, факт, що в 1980 році його не буде переобрано, сказав: “Якась частина його зникла назавжди”.
Джеральд Форд до останнього чіплявся за надію, що ніч виборів 1976 року буде за ним. Коли стало очевидно, що штат Огайо програно і, отже, програно крісло президента, він став перед телевізором і промовив: “Це все”. Його лице заливали сльози. Пізніше, коли Рекс Стаутен, президентський швейцар, провів Форда у спальню, нагадуючи йому про його велику кар’єру і говорячи про те, як це пам’ятатимуть нащадки, Джеральд відповів із напівзаплющеними очима: “Я в це не вірю”. Навіть Рональд Рейган, який відслужив свій максимальний термін – 8 років, виглядав розгублено як дитина, коли на порозі Овального кабінету, витягнувши кодову картку для запуску атомної ракетної атаки – символ своєї політичної влади, – спитав: “Що мені з цим робити?”. Картку взяв аташе і передав Джорджеві Бушу. Білла Клінтона чекає подібна доля?
|
|
