Кеннеді - місце відпочинку
ПОРТНИКОВ
Нью-йоркський міжнародний аеропорт імені Джона Ф.Кеннеді стає місцем “відпочинку” для найвідоміших пострадянських чиновників. Коли колишній прем’єр-міністр України Павло Лазаренко з’явився тут і попросив політичного притулку, це ще якось можна було пояснити: імперія Лазаренка була зруйнована у безкомпромісній війні з імперією Кучми, колишнього прем’єра вважали злочинцем не тільки у Швейцарії, але й удома – а Павло Іванович прекрасно усвідомлював, що означає потрапити в розпорядження рідної Генеральної прокуратури. Хтось вибирає свободу, а він обрав американську в’язницю і став вічним жахом українського чиновництва, змушеного думати, що ж іще там такого “Паша” розповів... Однак, повторюю, з політичного погляду, все це бодай зрозуміло.
Приїзд до США колишнього керуючого справами Адміністрації президента Росії Павла Бородіна, який тепер обіймає малозрозумілу посаду державного секретаря союзної держави Росії та Білорусі, що її, фактично, не існує, нічим, окрім зухвалості, бундючності, некомпетентності й дурості пояснити неможливо.
Генеральна прокуратура Росії – а Бородін особисто подбав про розкішну квартиру для її керівника Володимира Устинова – кримінальну справу проти Бородіна припинила. Натомість швейцарська Генеральна прокуратура своє розслідування продовжувала, і слідчий Даніель Дефо попередив Павла Павловича, що той може бути затриманий, якщо залишить Росію. Ні, Бородін усе це проігнорував і поперся собі до Америки – якась фірма з тих, що фінансували передвиборну кампанію Джорджа Буша, запросила його на урочистості. Бородін сам себе вважав за міжнародного чиновника, хоч очевидно, що союзна держава за своїм статусом – невідомо що: не організація, не країна, а так... Нєдоразумєніє...
Якби Бородін і його оточення бодай усвідомлювали, що світ створений не за російськими сценаріями, що у Сполучених Штатах прокуратура не обслуговує інтереси влади, і тому тут злочинець не може сподіватися на байдужість місцевих правоохоронних органів, навіть якщо його запрошує не фірма, а сам президент Сполучених Штатів, – у такому разі пляма з’явиться на репутації президента, а злочинця все одно заарештують і видадуть країні, зацікавленій у його появі на лаві підсудних! Та ні, така елементарна думка просто не відвідала голову самовпевненого нувориші. От і потрапив як півень в окріп. І очевидно, буде переданий швейцарському правосуддю й відповість за всі свої шахрайства.
Для російського чиновництва це – чудовий урок: нехай тепер сидять удома; їхні гроші, їхня влада перестають бути для них захистом, і рано чи пізно більшість усе одно буде заарештована і покарана – як не своїм, то західним правосуддям.
Їхні комуністичні попередники просто по закордонах не їздили, жили на всьому казенному – то в них і не було таких проблем. Проблеми виникають лише у нової російської еліти – еліти шахраїв.
Тепер, якщо Павло Бородін з’явиться в Женеві, його перебування у Швейцарії може стати таким самим вічним жахом для російських чиновників, як перебування Лазаренка в Америці – для українських. Очевидно, що швейцарське слідство може поставити Павлові Бородіну цілу низку неприємних запитань. Очевидно, що його відповіді на ці запитання можуть скомпрометувати насамперед російську Генеральну прокуратуру як політичну інституцію, яка займається не стільки боротьбою з корумпованими чиновниками, скільки безпардонним обслуговуванням влади. Очевидно, що відповіді Бородіна на неприємні запитання слідства можуть поставити під сумнів саму ідею недоторканності впливової сім’ї колишнього президента Росії Бориса Єльцина. Очевидно, що справа Бородіна продемонструє: новий російський президент Володимир Путін бореться не з корупцією, а з власними політичними опонентами. А щодо корупції, то намагається зробити все можливе, щоби забезпечити спокійне життя тих, хто подарував йому владу. І Павло Бородін був одним із перших у списку осіб “на забезпечення”...
Занадто багато неприємностей від однієї бундючної людини. Не випадково у Кремлі та Білому домі поки що зберігають мовчанку з приводу арешту Бородіна, дозволяючи МЗС виступати з недоречними нотами протесту. А неофіційно обзивають Павла Павловича різними неприємними словами. Колишньому кремлівському завгоспові варто було би бути обережнішим. Але і раніше було відомо, що завгосп – не Сократ...
Віталій ПОРТНИКОВ, Москва
|
|
