Вода, освячена вірою
ВОДОХРЕЩА
Зоряна ОНИШКЕВИЧ
Святом Хрещення Господнього закінчуються зимові святкування, які є особливо врочистим періодом у житті Церкви і тривали впродовж 12 днів – з 7 до 19 січня. Можливо, дехто скаже, що вже втомився від такої кількості свят, але, на мій погляд, це справді найбільш урочистий і приємний період у році, – коли кожна людина завдяки духовному піднесенню, яке притаманне цим святковим дням, має нагоду отримати позитивний заряд добра мало не на цілий рік.
Церква розглядає Хрещення Господнє як “свято просвіти” народів, оскільки, за її вченням, саме з хрещення Ісус почав просвіщати світлом євангельської істини.
Напередодні Хрещення святкують другий Святвечір, або “Голодну кутю”, яка “у скороченому вигляді” повторює обрядодії Різдвяного Святвечора (дотримання посту, куріння ладану, вечеря тощо), та має свої особливості: свячення води та “проганяння” куті. Звичаї та обряди святкування Святвечора – яскравий приклад поєднання дохристиянських і християнських вірувань українського народу.
Йордань (від назви ріки Йордан у Палестині) – народна назва християнського обряду освячення води на свято Водохрестя – Хрещення Господнього. Цей обряд здійснюється на згадку про хрещення Ісуса Христа в Йордані, описане у Євангеліях. Свято має й іншу назву – Богоявлення, – яка походить від того, що, згідно з євангельськими оповідями, під час хрещення Ісуса на нього зійшов із небес Бог-Дух Святий у вигляді голуба, і пролунав голос Божий, що промовляв: “Ісус – син улюблений Господа Бога”.
Освячена на Йордань вода символізує святу йорданську воду і має надприродні властивості й особливе призначення – адже жодного великого водосвяття в році більше немає. При освячуванні води читаються молитви зі Cтарого та Нового Завітів, просякнуті оптимізмом і на славу Господа, який через воду призводив до спасіння народи. Після занурення у воду трисвічника з восковими запаленими свічками Владика правицею благословить тричі воду, дихає на неї, а після цього відбувається благословення води хрестом. Мабуть, усім відомо, що освячена на Йордань вода не псується і не має запаху, завжди залишається свіжою. Деякі скептики вважають, що вода набуває таких властивостей внаслідок занурення у неї срібного хреста. Отець Йосиф Мілян вважає, що так можуть думати лише люди, котрим бракує віри, бо насправді не срібло чи ще щось матеріальне тримає воду свіжою, а віра, молитва, Дух Господній, який у ці дні сходить на нас. Тому потрібно мати в кожній хаті освячену воду для особливих випадків, як-от захист від хвороби та зла, благословення... Також йорданська вода потрібна, коли молодята йдуть до шлюбу, – їхні батьки благословляють свяченою водою і посипають молодят зерном як символом статку. І для хрещення немовлят у церкві завжди використовують воду, освячену на Водохрестя.
До речі, при такому святі нас зацікавила думка священика про “свячену воду” з крана, яку всім львів’янам вельми ґречно організував “Львівводоканал”, запросивши в цей день на свої водозабори священиків. Голова Патріаршої Комісії у справах молоді УГКЦ о. Йосиф Мілян вважає посвячення води у водозаборах-криницях подібним до сповіді по телефону і додає, що це придумано не без сарказму. “Благословити в резервуарі воду, щоби вона пішла по водогону, – це негативна модерна комедія. Священне дійство повинно відбуватися на відповідному рівні, люди мають дихати над цією водою і також приєднуватися до освячення своїми молитвами та вірою”, – переконаний о. Йосиф.
|
|
